Херсон — промисловий та культурний центр Херсонської області, одне із найзеленіших міст на півдні України. Херсон заснований у 1778 році князем Потьомкіним на місці укріплення, зруйнованого турками. Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського. Указ про заснування Херсона підписаний Катериною I I 18 червня 1778 року. Херсонщина — край козацької вольниці. Колишню запорозьку славу примножували козаки та їх отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створене Чорноморське козацьке військо. У Херсоні починалося будівництво Чорноморського флоту. З Херсоном були тісно пов’язані долі багатьох історичних осіб Росії й України 18 ст. Одним з ініціаторів заснування міста став князь Г. О. Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці — Ганнібал — двоюрідний дід О. С. Пушкіна. Адмірал Ф. Ф. Ушаков не тільки брав участь у створенні бойових кораблів, але й готував їх екіпажі до дій проти турецького флоту. У 1787 році командуючим військами при Херсоні був призначений видатний полководець О. В. Суворов. Він першим відзначив патріотизм херсонців, готовність захищати місто у важку воєнну годину (За Ю. Барабашовим).
"В праці, тільки в праці справжнє щастя" Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає. Кожен каже: й я свій труд несу! Відбудова! - труд переростає у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.
одне із найзеленіших міст на півдні України. Херсон заснований
у 1778 році князем Потьомкіним на місці укріплення, зруйнованого
турками. Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста
Херсонеса Таврійського. Указ про заснування Херсона підписаний
Катериною I I 18 червня 1778 року.
Херсонщина — край козацької вольниці. Колишню запорозьку
славу примножували козаки та їх отамани: Сидір Білий, Захарій
Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створене Чорноморське
козацьке військо.
У Херсоні починалося будівництво Чорноморського флоту.
З Херсоном були тісно пов’язані долі багатьох історичних осіб Росії
й України 18 ст. Одним з ініціаторів заснування міста став князь
Г. О. Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці —
Ганнібал — двоюрідний дід О. С. Пушкіна. Адмірал Ф. Ф. Ушаков
не тільки брав участь у створенні бойових кораблів, але й готував
їх екіпажі до дій проти турецького флоту.
У 1787 році командуючим військами при Херсоні був призначений
видатний полководець О. В. Суворов. Він першим відзначив
патріотизм херсонців, готовність захищати місто у важку воєнну
годину (За Ю. Барабашовим).