Для кожного з нас з Карпатами зв?язано якесь приємне, незабутнє, рідне сердцю відчуття. Багато хто серед нас пройшов саме тут, серед їхніх зелених круч, свій перший похід, зустріли нових друзів, привезли безліч спогадів. Карпати, майже для кожного українця, це доступний і приємний відпочинок. Байдуже, що на Говерлу збираєшся вже в десятий раз. Адже знову і знову вона якась різна.
Та навіть в таких наших до болі знайомих Карпатах завжди є місце новому, чудовому, досі небаченому закуточку, який відкриває перед очима зовсім новий світ, доповнюючи картину, й до того дуже яскраву, ще більшим розмаїттям кольорів. Саме деяким з таких захованих куточків рідного краю присвячено цей опис. То ж рушаймо..
Ви вирішили поїхати до Карпат вперше? А може вже в котре і бажаєте чогось новенького? В будь-якому випадку, а чому б не почати вашу маленьку подорож, наприклад в с. Розгірче та не подивитися на чудовий скельний монастир, або може й заночувати. Отже ви сідаєте на потяг до Львова, а звідти маршруткою на Сколе (які ходять кожні 1-2 години, найближча до поїзду N91 Київ-Львів відходить о 7:30) під?їзжаєте до самісінького села Розгірче (їхати 2,5 год, коштує 7 грн.). Вийти треба біля повороту на Нижню Стинаву.
І от ви вийшли з тісних стін маршрутки і зразу ж наповнюєтесь ніжним повітрям безкрайнього поля, цвірінькання птахів лоскочить ваші вуха, ви закриваєте очі і, розправляючи руки, мов крила, віддаєте своє тіло і подих вітрові. Ось і дім... нарешті. Добридень, Сонце! (недеюсь ставь лайк)
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:
Для кожного з нас з Карпатами зв?язано якесь приємне, незабутнє, рідне сердцю відчуття. Багато хто серед нас пройшов саме тут, серед їхніх зелених круч, свій перший похід, зустріли нових друзів, привезли безліч спогадів. Карпати, майже для кожного українця, це доступний і приємний відпочинок. Байдуже, що на Говерлу збираєшся вже в десятий раз. Адже знову і знову вона якась різна.
Та навіть в таких наших до болі знайомих Карпатах завжди є місце новому, чудовому, досі небаченому закуточку, який відкриває перед очима зовсім новий світ, доповнюючи картину, й до того дуже яскраву, ще більшим розмаїттям кольорів. Саме деяким з таких захованих куточків рідного краю присвячено цей опис. То ж рушаймо..
Ви вирішили поїхати до Карпат вперше? А може вже в котре і бажаєте чогось новенького? В будь-якому випадку, а чому б не почати вашу маленьку подорож, наприклад в с. Розгірче та не подивитися на чудовий скельний монастир, або може й заночувати. Отже ви сідаєте на потяг до Львова, а звідти маршруткою на Сколе (які ходять кожні 1-2 години, найближча до поїзду N91 Київ-Львів відходить о 7:30) під?їзжаєте до самісінького села Розгірче (їхати 2,5 год, коштує 7 грн.). Вийти треба біля повороту на Нижню Стинаву.
І от ви вийшли з тісних стін маршрутки і зразу ж наповнюєтесь ніжним повітрям безкрайнього поля, цвірінькання птахів лоскочить ваші вуха, ви закриваєте очі і, розправляючи руки, мов крила, віддаєте своє тіло і подих вітрові. Ось і дім... нарешті. Добридень, Сонце! (недеюсь ставь лайк)