3. Усі прислівники часу у рядку → влітку, торік, вранці, учора
4. Прислівник місця є в реченні → Зліва від школи відкрили кав'ярню.
5. Усі прислівники кількісно-означальні у рядку → такий рядок відсутній
6. Прислівник причини є в реченні → Спересердя Марія вхопила різку.
7. Правильно утворені форми ступенів порівняння прислівників у рядку
→ найпростіше, більш доречно, значно більше, спекотніше
8. Букви -нн- пишемо всіх словах рядка → туманно, незрівнянно, щоденно, спросоння
9. Разом з НЕ пишемо → ненароком, неспішно, непорушно, небагато
10. Усі прислівники пишемо разом у рядках
→ знічев'я, замолоду, позаторік, стрімголов
→ занадто, нарешті, додому, чимскоріш
11. Усі прислівники пишемо через дефіс у рядку → по-перше, хоч-не-хоч, видимо-невидимо, будь-коли
12. Усі прислівники пишемо окремо у рядку → такий рядок відсутній
3. Усі прислівники часу у рядку → влітку, торік, вранці, учора
4. Прислівник місця є в реченні → Зліва від школи відкрили кав'ярню.
5. Усі прислівники кількісно-означальні у рядку → такий рядок відсутній
6. Прислівник причини є в реченні → Спересердя Марія вхопила різку.
7. Правильно утворені форми ступенів порівняння прислівників у рядку
→ найпростіше, більш доречно, значно більше, спекотніше
8. Букви -нн- пишемо всіх словах рядка → туманно, незрівнянно, щоденно, спросоння
9. Разом з НЕ пишемо → ненароком, неспішно, непорушно, небагато
10. Усі прислівники пишемо разом у рядках
→ знічев'я, замолоду, позаторік, стрімголов
→ занадто, нарешті, додому, чимскоріш
11. Усі прислівники пишемо через дефіс у рядку → по-перше, хоч-не-хоч, видимо-невидимо, будь-коли
12. Усі прислівники пишемо окремо у рядку → такий рядок відсутній
Лиса с журавлем подружились.
Вот вздумала лиса угостить журавля, пошла звать его к себе в гости:
— Приходи, куманек, приходи, дорогой! Уж я тебя угощу!
Пошел журавль на званный пир. А лиса наварила манной каши и размазала по тарелке. Подала и потчевает:
— Покушай, голубчик куманек, — сама стряпала.
Журавль стук-стук носом по тарелке, стучал, стучал — ничего не попадает!
А лисица лижет себе да лижет кашу, так все сама и съела.
Кашу съела и говорит:
— Не обессудь, куманек! Больше потчевать нечем.
Журавль ей отвечает:
кума, и на этом! Приходи ко мне в гости.
На другой день приходит лиса к журавлю, а он приготовил окрошку, наклал в кувшин с узким горлышком, поставил на стол и говорит:
— Кушай, кумушка! Право, больше нечем потчевать.
Лиса начала вертеться вокруг кувшина. И так зайдет, и эдак, и лизнет его, и понюхает-то, — никак достать не может: не лезет голова в кувшин.
А журавль клюет себе да клюет, пока все не съел.
— Ну, не обессудь, кума! Больше угощать нечем!
Взяла лису досада. Думала, что наестся на целую неделю, а домой пошла — не солоно хлебала. Как аукнулось, так и откликнулось!
С тех пор и дружба у лисы с журавлем врозь.