"Чи існує світ без війни?", на першу думку легке питання, чи не так? Однак мислити на рахунок цого можна довго. Спочатку деякі скажуть: "Так! Звістно може!", і здається, що можна погодитись із цим, но..
Давайте зануримось в історію. Скільки всього сталось, скільки війн було, скільки проливалось крові невинних людей, а все тому, що хтось чогось не поділив, не порозумівся. На першу думку, це безглуздо. Навіщо ж починали ворожнечу? Ми не знаємо. Не все, що пишуть у книгах з історії є правдою, але одне я знаю точно, що не було би зараз того що ми маємо. Не було би країн, міст, хорошого управління. Все це утворилось під крилом кровопроливань.
Зробивши такий висновок, я можу відповісти на це питання. Ні. Як би сумно це не звучало, але люди самі сворюють собі проблеми і від цього не втечеш. (Вибачте, якщо мало, я намагалась. Якщо я не догледіла за помилками, то виправте самі)
Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився — і цю мить уже не повернеш. Йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важливо намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змінити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили й так і не вибачилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з батьками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. І це не обов’язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі високу оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. І так само існують ситуації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не прийшов на до посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю. Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обрати професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходити повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.
"Чи існує світ без війни?", на першу думку легке питання, чи не так? Однак мислити на рахунок цого можна довго. Спочатку деякі скажуть: "Так! Звістно може!", і здається, що можна погодитись із цим, но..
Давайте зануримось в історію. Скільки всього сталось, скільки війн було, скільки проливалось крові невинних людей, а все тому, що хтось чогось не поділив, не порозумівся. На першу думку, це безглуздо. Навіщо ж починали ворожнечу? Ми не знаємо. Не все, що пишуть у книгах з історії є правдою, але одне я знаю точно, що не було би зараз того що ми маємо. Не було би країн, міст, хорошого управління. Все це утворилось під крилом кровопроливань.
Зробивши такий висновок, я можу відповісти на це питання. Ні. Як би сумно це не звучало, але люди самі сворюють собі проблеми і від цього не втечеш. (Вибачте, якщо мало, я намагалась. Якщо я не догледіла за помилками, то виправте самі)