н.в.: двісті п*ятдесят дев*ять
Р.в.: двохсот п*ятдесяти(п*ятдесятьох) дев*яти (дев*ятьох)
Д.в.: двомстам п*ятдесяти (п*ятдесятьом) дев*яти(дев*ятьом)
Зв.: двісті п*ятдесят (п*ятдесятьох)дев*ять(дев*ятьох)
О.в.: двомастами п*ятдесятьма(п*ятдесятьома) дев*ятьма(дев*ятьома)
М.в.: (на) двохстах п*ятдесяти(п*ятдесятьох) дев*яти(дев*ятьох)
Н.в: сорок три
р: сорока трьох
д: сорока трьом
зн: сорок три
о: сорока трьома
м: на сорока трьох
н: тисяча дев*ятсот сімдесят шість
р:тисяча дев*ятисот сімдесяти(сімдесятьох) шести(шістьох)
д: тисяча дев*ятистам сімдесяти(сімдесятьом) шести(шістьом)
зн: тисяча дев*ятсот сімдесят шість
о: тисяча дев*ятьмастами сімдесятьма(сімдесятьома) шістьма(шістьома)
м: на тисяча дев*ятистах сімдесяти(сімдесятьох) шести(шістьох)
*Щодо останнього.. за "тисяча" не впевнена. Числівник 1000 відмінюється. як іменники 1=ї дієвідміни.
Объяснение: как-то так...
Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.