напиши, що ти написав і далі...
виявилося, що Сергій не любить природу бо, він почав ломати гілки дерев... Наталка теж е любить, вона топталася по траві, кричала, що всі пташки улетіли. А Саша зовсім хотіла зламати це гніздо. Поки діти сперечались, пташка прилетіла додому. тільки Микола став біля гнізді, дивився на пташку і ніби розмовляв з нею, а діти тим часом...
- Ти неправий, вона не прелетить, зламаємо його - казала Саша
- А може прелетить- говорила Карина
-Ні не прелетить - перемовлявся Миишко
- Ну , а тепер ви бачите хто більше любить природу - сказав Микола
Запала тиша...Пташка не співала, мовчала...
- ну, ні справвді... ну.. я згоден з Миколою - раптом сказав сергій
Як дивно усвідомлювати, що кожна епоха не була величною сама по собі. Цю велич створювали люди. І саме їх внесок в історію і складав епоху. А людям, малим чи великим, властиво в чомусь помилятися, в чомусь переконуватися. Тільки так з'являються нетрадиційні рішення, тільки так вершаться великі справи. Мабуть, по-іншому не буває. Адже світ гармонії одночасно є і світом протиріч. І цей світ накладає свій відбиток на людину, проте кожне століття має своїх геніїв, іноді їх імена залишаються в забутті, а іноді зоряно сяють на небосхилі ще багатьом і багатьом поколінням. Таким є ім'я Франческо Петрарки, який вважається першим письменником епохи Відродження.
Підґрунтям цієї визначної епохи стала творчість Данте. А оскільки Петрарка висвітлював загальні історичні протиріччя, що характеризували середньовічну Італію в цілому, то саме це і визначило його провідну роль у формуванні нової, національної культури італійського Відродження.
Я думаю, що роль Петрарки визначається ще й тим, що він став першим великим ученим-гуманістом, і саме тому утвердився як перший великий лірик італійського Відродження. Його постать уособлювала реальне втілення нового письменника і новий тип взаємовідносин людини і суспільства.
Що до Петрарці повністю присвятити себе світській культурі європейського гуманізму? Парадоксально, але саме прийняття духовного сану. Адже цей факт дозволив йому входити в різні суспільні кола й бачити життя різних верств. Невдовзі до нього прийшла слава кращого лірика сучасності.
Объяснение:
1 .Дощ пройшов - Київ зеленіє.
2. Ідуть полки , світлий марш гримить : зве бійців до дальнього походу.
3. Навкруги мене колоситься пшениця , мак червоніє.
4. Літак злетів з катапульти : в першу ж мить колеса його майже черкнулися об асфальт.
5. Біля ставу тремтить поріділе золото верб : між ними дівочими стрічками ворушиться просинь , по ній снується легеньке осіннє павутиння.
6. Бачу : ти виходиш зі своєї гірської оселі , дивишся вниз.
7. Йдемо до машини , тільки тепер я розумію : небо вже зовсім чисте , хмар немає , сонце, піднявшись ген-ген , починає припікати.
8. Ні , любий , я тобі не дорікаю , тільки смутно : не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.
9. Не треба боятись показу гармонійних
благородних почуттів - треба боротися з безконфліктністю та банальним
лакуванням життя.
Начебто так)