Кожен день військові ризикують життям заради нас. Після їх смерті ніхто не буду їх пам'ятати та сумувати, крім їх сім'ї, якщо вона ще жива. Навіть коли військові виживають, то їм складно знову пристосуватись до нормального життя без вибухів кожної хвилини. Добре, що люди допомагають їм пристосовуватися, але це всеодно складно і залишає відбиток на моральному та фізичному здоров'ї людини
Носити мундир неважко, а от бути військовим за покликанням — справа не з легких. Така людина повинна бути доброю та чесною, справедливою та сильною духом. Життя військового сповнене стресів та емоційних потрясінь. Адже ситуації, в яких вони опиняються, бувають різними, і їм, як і всім людям у світі, нелегко бачити горе та страждання інших. А уявіть собі, що відбувається в душі того, хто бачив смерть? Чия б вона не була: товариша, колеги або звичайної людини. Тут навіть незламному стане тяжко, а військовий, окрім того, буде відчувати провину за те, що не запобіг втратам.
Бути військовим — означає терпіти різні негаразди. Хтось залишає вдома батьків, хтось кохану, хтось дружину з дітьми. Вони не можуть відмовитися або оскаржити наказ командира. Для них служити своїй країні — найвищий обов’язок.
Справжній військовий повинен бути патріотом своєї країни. У деяких ситуаціях це може бути нелегко, адже часом постає питання вибору: виконати обов’язок перед Батьківщиною або відсторонитися і рятувати себе та родину. На мою думку, якщо людина обрала таку професію, то для неї обов’язок перед державою має бути на першому місці. Ось чому можна вважати, що військовослужбовець — це покликання, бо чесноти для цієї роботи потрібно мати в крові.
І врешті-решт військовослужбовець — це людина, що має честь. Не лише гідність, а саме честь. Це те, що змушує його виконувати обов’язки, взірцево поводитись і гордо нести звання захисника своєї країни.
Професія військового — одна з найпочесніших у світі. Ці люди стоять на варті миру та спокою. Разом із витривалістю та незламністю вони несуть у своєму серці добро, патріотизм та чесність, що змушує усіх людей із повагою ставитися до них. Тому кожному з нас потрібно рівнятися на них
Моє улюблене місце відпочинку – хвойний ліс за містом. Це по-справжньому чарівне місце. У лісі чимало хвойних дерев. Всі вони дуже гарні. Аромат у цьому місці стоїть неймовірний, адже хвоя має свій особливий запах. У лісі є чимало галявинок, на яких люди можуть розташуватися для відпочинку.
Якщо пройти лісом близько двох кілометрів, то можна вийти до річки. Проте до неї треба спускатися вниз. Краєвиди у цьому місці відкриваються дійсно чудові. Видно протилежний берег річки, на якому не живуть люди. Скалистий берег, ялинки та сосни, синя річка – все це дозволяє душі надихнутися природою, відпочити від поспіху міста. Хвойний ліс – розкішне місце для відпочинку.
батальйон
військо
війна
воїни