Образ України у творчості Т. Шевченка
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати". Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці.
У каждого человека своя жизнь, своя судьба и свои правила, который он придумывает сам и придерживается их на протяжении всей жизни. На слуху у всех людей цитата :"Моя жизнь - мои правила". Это означает, что человек автор своей жизни. Живет так, как ему хочется. У меня уже есть и свои правила жизни. Например, первое мое правило:"Всегда родителям". И это правило я постараюсь передать и своим детям, в будущем. Мое второе правило :" Не обижай животных", ведь они такие беззащитные, в сравнении с нами - людьми. Мое третье правило : "Всегда слушай свое сердце", ведь никто не в праве меня чему-то принуждать. Таким образом, каждый сам повелитель своей жизни и автор правил для нее.