- Привіт, Софіє! - Привіт, Аліно! - Давай завтра сходимо в кіно? - Гаразд, давай. - Я чекаю на тебе завтра о шостій годині вечора біля кінотеатру. - Ок! - О, привіт я не запізнилася? - Я на тебе чекаю все півтори години, чому ти так довго? - Вибач, я більше так не буду! - Гаразд, тільки завтра прийди вчасно! - Домовились! - Тоді, до зустрічі! - До зустрічі!
Чим славиться наш край – так це своєю природою. Вона єдина і неповторна у всьому світі. Тільки у нас ростуть могутні дуби і ніжні берізки, густі ялини й широколисті клени. Яскраві квіти, духмяні трави, розкішні галявини і столітні ліси – все це неоціненний дар матінки-землі, яка так щедро обдарувала наш край. Нашим завданням залишається тільки берегти цю розкіш. Нашу місцевість знають і люблять не тільки люди, які тут проживають. Вона відома далеко за просторами держави. І все це завдяки невимовної місцевій природі. Тутешні річки так і закликають в теплу літню пору скупатися в блакитній воді.
Взимку ж, тут прийнято рибалити. Улов завжди приємно радує рибалок. Вони ніколи не повертаються додому з порожніми руками. Окремої уваги заслуговують лісу. Деяким з них вже більше століття. Ряд дерев і квітів занесений в Червону книгу, що є доказом унікальності і багатства нашої природи. Прогулюючись по квітучих полянкам і тінистих лісових доріжках, відчуваєш себе лісовою мавкою, яка керує всіма рослинами. Взимку тут можна зустріти дванадцять братів-місяців, які гріються біля багаття. Звичайно ж, це казка, але саме такі думки і мрії навіває навколишня природа. Той, хто жодного разу не був в горах мого краю, той ніколи не зможе гідно оцінити всю величність і красу його природи. Саме гори стали тим символом, який робить всю природу королевою, могутньою силою буття. Перебуваючи в горах, неволею замислюєшся про свою безпорадність перед цією силою, відчуваєш, наскільки людина нікчемний перед могутністю гірських вершин і схилів. Природа рідного краю вимагає дбайливого до неї ставлення, вона вселяє в нас сили, спонукає до чогось нового і незвіданого. Вона велична і прекрасна настільки, наскільки це можливо.
Ми завжди маємо в кишені жменьку різних монеток. Кишеньковий метал – так називають іноді металеві гроші. Історія монет сягає 27 століть. Перші з них, викарбувані з міді, а пізніше – із золота, були виготовлені у стародавньому Китаї. Там їх виливали не круглими, а у вигляді різних невеликих предметів.
Монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.
Слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.
Одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко. Тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.
Карбування монет було державною справою. Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.
У 1792 році при розкопках у Києві була знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава Мудрого, яка так і називалася – «срібник».
Тепер монети виробляють із різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.
Монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. Але пам*ятаймо: Золота вистачить на всіх, але любов дістанеться лише найсміливішим!
- Привіт, Аліно!
- Давай завтра сходимо в кіно?
- Гаразд, давай.
- Я чекаю на тебе завтра о шостій годині вечора біля кінотеатру.
- Ок!
- О, привіт я не запізнилася?
- Я на тебе чекаю все півтори години, чому ти так довго?
- Вибач, я більше так не буду!
- Гаразд, тільки завтра прийди вчасно!
- Домовились!
- Тоді, до зустрічі!
- До зустрічі!