Початки X. п. були покладені в Україні у 18 ст., коли розвинулося виробництво стрільного пороху. Правда, 1764 Московський сенат, боячися повстання козаків, наказав розмонтували всі порохові зав. в Україні, але 1777 їх відновили, і вже в 1790 — 95 pp. один лише зав. у Шостці покривав пол. попиту на порох всієї Рос. Імперії. Продукція пороху у невеликих кількостях була наладнана в ін. місцевостях України, у тому ч. й у Львові. Відома була в Україні також продукція селітри (амонієвої), але в 19 ст. вона зовсім занепала. До ранніх підприємств X. п. в Україні належить фабрика мідного купоросу в Путивлі (1743).
Однією зі старовинних галузей X. п. в Україні є виробництво лаків і барвників. Фарби й емалі виготовляли в Україні ще за Київ. Русі (11 — 12 ст.); спочатку виробництво базувалося на переробці сирих матеріалів та рослин, пізніше (з 14 ст.) почали вживати природні смоли і бітуми. Першими продуцентами фарб були в Україні гончарі, а також монастирі (Михайлівський у Києві), у 14 — 18 вв. кустарі. Першими великими фірмами лакофарбової промисловості був зав. в Одесі (з 1856), далі зав. у Харкові (1857), Києві (1860), Полтаві (зав. олов'яних білил, 1870); при кінці 19 ст. збудовано лакофарбові зав. у Львові й Харкові. 1910 — 14 лакофарбова промисловість була винятково добре розвиненою галуззю X. п. в Україні.
Як і в ін. галузях нар. господарства царської Росії, на поч. розвитку X. п. в Україні велику роль відігравав закордонний капітал. Так, одним з перших пром. закладів хім. пром-сти був зав. Шульце в с. Іванівка на Харківщині (з 1843), що почав виробляти сірчану кислоту. Менші зав. були в Києві й на Чернігівщині.
До дуже давніх галузей X. п. України належить соляна промисловість. Лише в 1913 — 16 pp. почалася переробка солі калію в Калуші (Галичина). Цю переробку поширено після першої світової війни на Стебник, який у 1922 — 32-их pp. постачав для сіль. господарства зах. земель каїніт. Продукція соди почалася в Україні під кін. 19 ст. (див. Содова промисловість). У 1870-их pp. розвинулася коксохімічна промисловість.
Центром виробництва сірників з 1850-их pp. був Львів, згодом і Чернігівщина.
На початку 20 ст. почалася в Україні продукція каучукових виробів; перший зав. з уваги на потреби війни збудовано в Києві. 1915 наладнано випуск деяких хім. речовин на зав. «Коксобензоль» у Донбасі, а 1916 — 17 побудовано зав. синтетичної азотної кислоти в Юзівці (тепер [[Донецьк) та на содовому зав. в Слов'янському (зараз Слов'янськ). хім. фабрики побудовано також в Одесі (суперфосфатна, лакофарбова), Костянтинівці, Маріуполі (ультрамариновий зав.). Тоді ж вступив у дію зав. анілінових барвників у Рубіжнному. Всі ці зав., значно поширені й розбудовані, працюють донині, а деякі з них (Рубіжанський, Донецький) належать до найбільших хім. заводів в Україні.
Вартість всієї X. п. України на 1913 перевищувала 20 млн крб. золотом, що становило 10 % вартости X. п. Рос. Імперії. За видами хімікатів продукція України 1913 становила (в млн т):
Объяснение:
Объяснение:
Проведя в уме несложную арифметическую операцию, я пришел к изумительному выводу. Дело в том, что мое 25-летие пришлось на 1988 год — самый счастливый год в моей жизни. Во-первых, это был год тысячелетия крещения Руси и радикальных перемен в церковно-общественных отношениях. Во-вторых, я закончил семинарию и поступил в академию; у меня появилась какая-то перспектива в жизни, я понял, что смогу передать полученные знания людям. Кроме того, в этот год у меня не было и быть не могло никаких семейных проблем: семинария находится в монастыре, где я и жил в период учебы. Поэтому я пришел к выводу: у этого экстрасенса явно был советчик, потому что из всех моих 35 тогдашних лет он нашел один, самый счастливый, для того, чтобы ткнуть в него пальцем и сказать, что это он во всем виноват. Думаю, без подсказки из-за левого плеча это было бы невозможно.\