Karlsson is a funny short man who lives on the roof. He has a ginger hair, big nose, freckles and a propeller on his bag. When Karlsson pushes a button on the stomach his propeller starts working. That's why he can fly. To fly he needs sweeties. Karlsson has a friend Malysh. Together they were flying above the roofs, scaring some robers and eating a lot. When he was leaving,he said goodbye and promised to come back.
Карлсон смешной и маленький мужчина, который живет на крыше. У него рыжие волосы, большой нос, веснушки и пропеллер на спине. Когда Карлсон нажимает на кнопку на животе, его пропеллер начинает работать. Поэтому он может летать. Для того, чтобы летать, ему нужно сладкое. У Карлсона есть друг Малыш. Вместе они летали над крышами, пугали грабителей и много кушали. Когда он покидал дом, он сказал до свидания и обещал вернуться.
In this work, A. Lindgren tells about the friendship of an ordinary boy Svanteson nicknamed the Kid and an unusual Carlson, who lives on the roof. The Kid felt lonely and unhappy until a funny and good-natured, inexhaustible fat Carlson came to him.
The whole environment considers Carlson a fiction, a fantasy of the Kid. However, the Kid himself does not doubt for a moment the existence of his wonderful friend. And he is sure that, despite Carlson's presence of a propeller that allows him to fly, Carlson is an ordinary boy, his playmate.
And indeed, Carlson is the most ordinary fat boy, a sweet tooth, a mischievous man, partly selfish. He is constantly looking for fun. But if things suddenly get in trouble, Carlson will always help, not fail. In addition, he is smart, sharp, kind in his own way, trying to protect the weak. Suffice it to mention how he mocks the swindlers who decided to rob the simpleton Oscar, and the parents who left the hungry child unattended.
Carlson's character is characterized by children's weaknesses, and the author seems to make them laugh. The image of the Kid is shown by the writer in development. The hero is constantly thinking and reasoning. He is very kind, generous, compliant. There is an internal struggle in it all the time. On the one hand, the Kid is fascinated by Carlson's pranks, and on the other - he begins to protest when the antics go beyond the permitted limits. The baby loves animals and really wants to have a dog. He respects the elders, helps the weak.
The whole work is imbued with kindness, subtle irony and humor. It has a lot of jokes, a lot of vivid expressions ("Peace, only peace!", "Life's business", etc.) that are memorable.
Объяснение:
У цьому творі А. Линдгрен розповідається про дружбу звичайного хлопчика Свантесона по прізвиську Малюк і незвичайного Карлсона, який живе на даху. Самотнім і нещасним почував себе Малюк, поки до нього не став прилітати забавний і добродушний, невичерпний на вигадки товстун Карлсон.
Усе оточення вважає Карлсона вигадкою, фантазією Малюка. Проте сам Малюк ні хвилини не сумнівається в існуванні свого чудового друга. Причому він упевнений, що, незважаючи на наявність у Карлсона пропелера, що дозволяє йому літати, Карлсон — звичайний хлопчик, його товариш по іграх.
І дійсно, Карлсон — найзвичайніший товстий хлопчик, ласун, пустун, частково егоїст. Він постійно шукає забав. Але якщо справа дійде раптом до біди, Карлсон завжди виручить, не підведе. До того ж він розумний, меткий, по-своєму добрий, намагається захищати слабких. Досить згадати, як він знущається з шахраїв, що вирішили обібрати простака Оскара, і над батьками, що залишили без нагляду голодну дитину.
У характері Карлсона пізнаються дитячі слабкості, і автор неначе спонукає сміятися над ними. Образ Малюка показаний письменницею в розвитку. Герой невпинно думає і міркує. Він дуже добрий, щедрий, поступливий. У нім увесь час відбувається внутрішня боротьба. З одного боку, Малюка захоплюють пустощі Карлсона, а з іншої — він починає протестувати, коли витівки переходять дозволені межі. Малюк обожнює тварин і дуже хоче мати собаку. Він поважає старших, допомагає слабким.
Увесь твір пронизаний добротою, тонкою іронією і гумором. У нім багато жартів, багато яскравих виразів («Спокій, тільки спокій»!, «Справа життєва» та ін.), що запам’ятовуються.