Ilive in kirov. this is my home town. kirov (which was known as vyatka at the beginning of the 20th century) is located in the north-east of russia, and it is an administrative, economic, educational and cultural center of kirov region. my town is neither small, nor too big. its population is slightly less than 500 thousand people.я живу в кирове. это мой родной город. киров (который был известен как вятка в начале 20 века) расположен на северо-востоке россии и является административным. образовательным и культурным центром кировской области. мой город не маленький, но и не слишком большой. его население чуть менее 500 тысяч человек.of course, kirov is not an ideal place to live. most people who come to my town for the first time say that it is grey, dirty and miserable. they get irritated with narrow streets and poor roads quality. and finally, they say that life in such a place should be rather depressing. certainly, i am well aware of all the problems of my town. and still i think everything is not so bad. despite all the issues mentioned, kirov has got some specific features that make me love it. and i want to tell about these features.конечно, киров – не идеальное место для жизни. большинство людей, которые приезжают в мой город в первый раз, говорят, что он серый, грязный и унылый. их раздражают узкие улицы и плохое качество дорог. и, в конце концов, они говорят, что жизнь в таком месте должна быть депрессивной. конечно, я хорошо осведомлена о всех проблемах моего города. и все же я считаю, что не все так плохо. несмотря на все упомянутые проблемы, киров обладает некоторыми особенными чертами, за которые я его люблю. и я хочу рассказать об этих особенностях.
Укожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. кафе «лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. а між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. в і житлових будинків моя школа. ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. перед центральним входом полум’яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів’ялого листя.
