Объяснение:
Трипільська культура належить до енеоліту – мідно-кам’яної доби. В цей період людство почало використовувати мідь. Однак це не означає, що абсолютна більшість виробів тепер робилася з цього металу. Металургія була слаборозвинута, тож люди використовували у якості сировини в першу чергу метал, який знаходили в самородках. Його було відносно мало, до того ж, мідь не є твердою та слабко підходила для виготовлення знарядь праці. Тому, як і у попередню добу, трипільці у більшості випадків використовували вироби з каменю.
Походження трипільців залишається не до кінця з’ясованим. Найбільш популярною серед дослідників версією є те, що їхні предки були вихідцями Балканського півострова. Найдавніші трипільські пам’ятки належать до північної Румунії. Звідти ці люди дісталися і земель сучасної України. Другим компонентом для складання трипільської культури були місцеві племена мисливців та збирачів.
Варто не забувати, що означення «трипільці» - це не самоназва цих людей, а найменування, дане археологами. Насправді ми не знаємо навіть, якою мовою ці люди розмовляли. Назва «трипільці» походить від назви «трипільська археологічна культура» – яка в свою чергу походить від села Трипілля (Київська область), де наприкінці ХІХ ст. археолог Вікентій Хвойка відкрив декілька поселень з характерними знахідками. В той же час, галицькі археологи знали подібні пам’ятки як «культуру мальованої кераміки». Румунські ж вчені називають пам’ятки подібного типу як «культура Кукутені» - на честь назви села, біля якого були відкриті подібні пам’ятки в Румунії.
Важливо пам’ятати, що за більш ніж два тисячоліття свого існування трипільці пройшли значну еволюцію розвитку. Наприклад, на ранньому етапі вони мешкали у землянках або напівземлянках, згрупованих в невеликі поселення, а за тисячу років будувалися вже і двоповерхові глинобитні будинки.
На території України трипільці лишили унікальні для своєї доби пам’ятки – рештки дуже значних за розміром поселень, які вчені називають протомістами. У середньому Подніпров’ї ‘відомо приблизно тридцять таких поселень, які вражають своїми розмірами: Тальянки (450 га), Майданецьке (270 га), Доброводи (250 га). За оцінками вчених, їхнє населення могло складати 10-20 тисяч людей – це більше, ніж будь-яке українське місто доби Середньовіччя. Вважається, що ці поселення були центрами племінних об’єднань.
Так, на трипільській кераміці відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато визерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини». Як вважають археологи, більшість з них має землеробський зміст.
Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.
Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.
Ще однією унікальною пам’яткою, пов’язаною з трипільцями, є печера Вертеба. Ця печера розташована поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині і є однією з найбільших у Європі – довжина її ходів сягає 9 км.
З ХІХ ст. тут проводяться розкопки, результати яких доводять, що приблизно 600 років печера використовувалася як храм та місце тимчасового проживання трипільців. У ній також виявлено людські поховання.
He is walking. He`s walking.
She is talking. She`s talking
It is crying. It`s crying.
You are drawing. You`re drawing.
I am writing. I`m writing.