Губить осінь ноти, падають листки,
Скінчились турботи, квіти мов хустки.
Квітнуть хризантеми, наче справжній рай,
Додаються теми, лиш писать встигай.
Листопад у вальсі закружляв в саду,
Доторкнулись пальці, обняли вербу.
В небі сірим глянцем, лягло полотно,
У рудім багрянці, ліс уже давно.
Стих пташиний щебет, солов'їний спів,
Лише під хатами чути голубів.
Листя під ногами килимом лягло,
І осінні гамми стукають у скло.
Дощиком умився, зажурився сад,
День вже натомився, притих водоспад.
Завітає нічка, подарує сни,
Будуть зігрівати лиш теплом вони...
потом Тема,Идея и т.д.
Объяснение:
тема : описание осени,к примеру
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Тема: поетична розповідь про осінні перетворення в природі.
Головна думка: замилування осінніми перетвореннями в природі.
Художні засоби.
Епітети: красива осінь, сади прекрасні, надкльовані горіхи.
Уособлення: осінь вишиває клени, листя просить.
Порівняння: «роси - як вино».
Повтори (єдинопочаток): «А листя просить».
Риторичне запитання: «А що їм чорним?».
Кольори: червоним, жовтим, срібним, золотим, зеленим, чорним.
Кількість строф: чотири.
Рими: клени – зеленим, золотим - облетим, втіхи – горіхи, вино – одно.
Кольори: червоним, жовтим, срібним, золотим, зеленим, чорним.
Ваўкалак-гэта міфічная істота,здольная ператварацца з чалавека ў ваўка. Лічылася, што ваўкалак- гэта чалавек, якогда зачараваў вядзьмак. Ператварэнне часцей за ўсё адпывалася ноччу, калі на небе поўня. Ваўкалак жаласна выў, быццам стагнаў, шкадуючы самога сябе, сваю долю. Людзі верылі, што гэтая істота здольна забіць іншага чалавека, жывелу. Калі паднімалася сонца, ваўкалак зноў станавіўся чалавекам і мог нічога не памятаць пра свой другі воблік. Продкі нашы баяліся ваўкалакаў, але і спачувалі яму, хацелі дапамагчы.