В левой половине сердца у птиц находится артериальная кровь
Полі́т — головний тип пересування (локомоції) більшості видів птахів, який допомагає їм живитись, мігрувати та втікати від хижаків. Вміння літати вимагає від птахів здатності вирішувати чимало завдань, від, власне, польоту до зльоту, посадки та орієнтац вирішення цих завдань сильно залежать від розміру птаха та його екологічної ніші. Хоча певні біологічні адаптації (наприклад, зменшення маси) характерні для всіх птахів, інші (наприклад, форма крил) характерні лише для певних груп та обумовлюють властиві саме їм польоту.Існують птахи, що здатні місяцями літати без посадки на землю та спати під час тривалих польотів.
Стратегія зльоту може істотно відрізнятися, перш за все залежно від розміру птаха. Маленькі птахи вимагають відносно невеликої або навіть нульової початкової швидкості, яка генерується за рахунок стрибка. Зокрема така поведінка була продемонстрована на прикладі звичайного шпака та звичайної перепілки, що здатні генерувати 80-90 % швидкості польоту за рахунок стрибка[36], досягаючи прискорення до 48 м/c2. При цьому шпаки часто використовують еластичну енергію гілки, на якій сидять, хоча і не здатні регулювати силу стрибка залежно від її товщини[37]. Інші невеликі птахи, такі як колібрі, чиї ноги занадто тонкі для стрибка, починають махати крилами ще на землі, досягаючи підйомної сили до 1,6 ваги птаха[38].
Великі птахи зазвичай нездатні злітати з місця і вимагають початкової швидкості для польоту. Найчастіше ця швидкість досягається за рахунок зльоту проти вітру. На додаток часто птахи змушені бігти певну відстань по поверхні землі або води. Деякі великі птахи, такі як орли, використовують скелі, високі гілки дерев або інші високі точки для отримання швидкості за рахунок падіння, морські птахи часто частково здатні досягти подібного ефекту за рахунок зльоту з гребня хвиль[39].
ответ:Каталазная активность свойственна большинству патогенных аэробных микроорганизмов. Облигатные анаэробы и многие микроаэрофилы каталазу не образуют.
Известно, что отсутствие образовывать каталазу является характерным признаком молочнокислых бактерий. Однако у некоторых молочнокислых бактерий ряд авторов обнаружили каталазную активность при использовании определенных субстратов благодаря наличию у них каталазной активности, осуществляемой так называемой псевдокаталазой и собственно каталазой. Псевдокаталаза обнаружена у штаммов Pediococus pentosaceus, Leuconostas mesenteroides, Lactobacillus plantarum при выращивании их на питательном агаре с 0,05 %, но не с 1 % глюкозы. Собственно каталаза проявляет свою активность на средах с гретой кровью или гематином, тогда как псевдокаталаза – на средах с низкой концентрацией глюкозы (до 0,05 %). Эти ферменты не образуются при выращивании микроорганизмов на агаре с 1 % глюкозы без добавления гематина или гретой крови. На активность каталазы не влияет присутствия в среде 2 % глюкозы, а также изменение рН среды от 7,0 до 4,5. Поэтому продуцирование псевдокаталазы и каталазы осуществляют на следующих средах: основная среда*, гематиновый агар**, основная среда с 0,05 % глюкозы, основная среда с 1 % глюкозы.
В левой половине сердца у птиц проходит артериальная кровь.