Будова ока
Око має три оболонки:
зовнішня (білкова),
середня (судинна)
внутрішня (сітківка).
Зовнішня оболонка
Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера, — найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.
Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс, який проявляється кліпанням.
Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.
Середня оболонка
За зовнішньою оболонкою розташована пронизана кровоносними судинами середня (судинна) оболонка. Вона складається з райдужної оболонки або райдужки, циліарного тіла і, власне, судинної оболонки (хоріоідеа).
Райдужна оболонка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення — від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині — зіницею. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве — зіниця звужується, в темряві вона розширюється.
Діаметр змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву — звужується. Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи (під час стресу, страху) зіниці розширюються, парасимпатичного відділу (після стресу) — звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів встановлюється потрібний діаметр зіниці. Так зіничний рефлекс регулює надходження в око світла і має захисне значення.
У середині судинної оболонки міститься циліарне тіло (війчасте тіло), що складається з війкового м'яза і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик.
Власне судинна оболонка — це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.
Внутрішня оболонка
Внутрішня оболонка — сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.
Объяснение:
Все животные состоят из клеток особого строения - животных клеток, различаются их количеством и возможной спецификой;
Все животные по типу питания - гетеротрофы (питаются готовой органикой и ничего не могут произвести сами). Есть, конечно, отдельные разновидности у которых до сих пор нет определённого места в систематике, именно из-за типа питания (например, эвглена зеленая). Но питания у всех разные: кто-то хищный, кто-то травоядный, а кто-то и вовсе паразит.
Все животные являются звеньями пищевой сети/цепи, но каждый из них занимает свое место: консументы, продуценты, редуценты.
Все животные подчиняются биогенетическому закону, но это касается только начальной стадии их развития, в остальном онтогенез идет в соответствии с особенностями данного вида.
Все животные обладают свойствами живого: питаются органикой, дышат, изменяются под воздействием окружающей среды и передают наследственность в процессе размножения, растут ограниченно, развиваются в соответствии с видовыми особенностями, умирают в положенный виду срок, размножаются разными все они делают это специфично и в соответствии с особенностями своего вида.
Все животные имеют генетический код, но у всех он специфичен для каждой особи.
Объяснение:
Для пресмыкающихся характерна сухая кожа, почти лишенная желез. Наружный слой эпидермиса ороговевает. Образуются роговые чешуйки щитки. Сердце трехкамерное, два полность неразделенных круга кровообращения. Температура тела непостоянна. Оплодотворение внутреннее, личиночная стадия отсутствует. А у ящерицы эти признаки.