Аскариды (лат. Ascarididae) — семейство крупных паразитических круглых червей, длина самки паразита может достигать 40 см[1], а самца — не больше 25 см. Червь живет от 10 до 24 месяцев, после чего он, частично разложившись, выходит с каловыми массами.[2] Наиболее часто поражают органы желудочно-кишечного тракта, вызывают аскаридозы человека и животных. Излюбленным местом обитания взрослых особей является тонкая кишка. Аскариды — раздельнополые черви. Самка человеческой аскариды за сутки производит на свет более 200 тысяч яиц[3].
ответ: Вопрос о положении грибов в системе органического мира издавна привлекал внимание учёных. Долгое время грибы относили к царству растений за их сходство: они, как и растения, неподвижны и растут всю жизнь. Подобно растениям, грибы всасывают питательные вещества поверхностью тела в отличие от животных, которые заглатывают пищевые комочки. Однако грибы существенно отличаются от растений: в их клетках нет хлоропластов, поэтому они не к фотосинтезу и используют в пищу готовые органические вещества.
Есть у грибов сходство и с животными: оболочки клеток гриба твёрдые и состоят из хитина. Это вещество входит также в состав наружного скелета ряда животных: насекомых, рака, паука. Как и животные, грибы — гетеротрофные организмы.
Таким образом, грибы совмещают в себе некоторые признаки и растений, и животных. По поглощения питательных веществ (всасыванию) грибы сходны с растениями, а по типу питания (гетеротрофное) и химическому составу — с животными. Поэтому грибы нельзя отнести ни к царству растений, ни к царству животных, они представляют собой самостоятельное царство — Грибы.
Большинство грибов — обитатели суши, но есть морские и пресноводные грибы. Поселяются грибы на растительных и животных остатках, на живых оргапизмах, на продуктах питания, на металлических и резиновых изделиях, на штукатурке в квартире.
Вы уже знаете, что грибы существенно отличаются от организмов других царств строением тела. Оно состоит из множества переплетённых нитей, называемых гифами. Вся масса нитей составляет вегетативное тело, называемое также мицелием или грибницей. Гифы имеют стенку, в состав которой входит хитин. Он и придаёт нити жёсткость. У некоторых видов грибов нити плотно прилегают друг к другу и образуют плодовые тела, например у шляпочных грибов.
Плодовые тела чрезвычайно разнообразны по форме, размерам и окраске. Необычайно яркая расцветка и причудливая форма плодовых тел некоторых видов грибов, обитающих в тропиках, позволили называть их грибами-цветами. В нашей стране из грибов-цветов можно встретить сетконоску сдвоенную, или «даму с вуалью», решёточник красный, весёлку обыкновенную, мутинус Равенеля и др. Все они являются охраняемыми видами (рис. 6).
Охраняемые виды грибов
studopedia.su
СУЧАСНІ ПОДАННЯ ПРО ФАКТОРІВ ЕВОЛЮЦІЇ
Згадаєте!Які фактори еволюції по Ламарку й Дарвінові?
Фактори еволюції— це фактори, що сприяють адаптаційним змінам організмів, популяцій і видів. Починаючи з робіт Ж.-Б.Ламарка й Ч. Дарвіна, питання про факторів еволюції був і залишається предметом гострих дискусій. Досить поширене трактування еволюції як наслідку впливу винятково внутрішніх факторів («внутрішнє прагнення організмів до прогресу» по Ж.-Б. Ламарку або ароморфозы по А.Н. Северцо-ву). Однак багато вчених не визнають ролі внутрішніх факторів в еволюції й уважають її результатом впливу тільки зовнішніх умов. Наприклад, положення про рушійні сили еволюції надає природному добору роль скульптора, а організму - глини. Ці погляди не враховують багаторівневої організації живої матерії: те, що для клітини є зовнішнім чинником, для організму може бути внутрішнім (напр., обмін речовин клітини відбувається із внутрішнім середовищем організму).
Відповідно до сучасних подань, на кожному з рівнів організації живого діють специфічні фактори еволюції; у результаті їхньої спільної дії виникають адаптації організмів і популяцій.
Спадкоємна інформація (генотип) найбільшою мірою захищена від зовнішніх факторів, тому що перебуває усередині клітини в цитоплазмі (прокаріоти) або додатково оточений ядерною оболонкою (эукариоты). Генотип забезпечує сталість (консервативність) генофонду популяції й виду в цілому. Спрямованість спадкоємних змін, що відбуваються на молекулярному (мутації) і клітинному (комбинативная мінливість) рівнях, не залежить від умов навколишнього середовища, однак їхня частота зростає при дії особливих факторів - мутагенів.
На клітинному рівні здійснюються всі основні функції живого, що проявляються в результаті взаємодії генотипу клітини з навколишнім її середовищем. Наприклад, у багатоклітинних організмах всі соматичні клітини володіють однаковим ге-
нотипом, однак диференціюються, тобто розвиваються в різних напрямках у результаті впливу біологічно активних речовин, взаємного розташування й іншого.
₽Центр Современного Танца. Воронеж
Виняткове значення, як фактор еволюції, має розмноження, що забезпечує безперервність життя й зміну поколінь у формі життєвих циклів. В організмів з перехресним заплідненням полове розмноження підтримує генетичну цілісність виду.
Здатність організмів давати значна кількість нащадків, більша частина яких гине не досягши стадії розмноження внаслідок недоліку життєвих ресурсів, Ч.Дарвін уважав причиною боротьби за існування. Сам термін «боротьба за існування», що автори синтетичної гіпотези назвали рушійною силою еволюції, не має реального біологічного змісту. Це поняття вживають для позначення всієї сукупності відносин між організмами й навколишнім середовищем, тобто насправді він є синонімом цілого роздягнула екології - вчення про факторів. Ніяких особливих механізмів «боротьби за існування» у живих істот не виявлено, хоча цей термін зіграв помітну роль у побудові ряду еволюційних гіпотез.
Насправді всі екологічні фактори, якщо вони діють із постійною або періодично, що змінюється інтенсивністю, одночасно є факторами еволюції. Внаслідок їхньої комплексної дії на популяції менш адаптовані особини гинуть (елімінують), не давши потомства.
Елімінація - загибель особини на якому-небудь етапі онтогенезу, у результаті якої вона не залишає потомства. Елімінація змінює частоти зустрічальності організмів з певними генотипами. Її варто відрізняти від природної смерті як завершення процесу старіння після розмноження, що не впливає на генофонд популяції.
₽Ищете танцевальный фестиваль?
Термін «добір»має на увазі певний свідомий акт, тому він у різних формах проявляється тільки в поводженні тварин з розвитий вищою нервовою діяльністю, наприклад підлоговий добір, вибір тих або інших видів їжі по доступності або смакових якостях.
Найважливіший показник біологічного процвітання виду -це оптимальна щільність просторового розміщення особин у кожній з його популяцій, обумовлена збалансованістю народжуваності й смертності (сума елімінації й природної смертності).
Внутрішньовидовій міжвидові фактори еволюціїрозглядають щодо популяції як елементарної одиниці еволюції.
Внутрішньовидові фактори еволюції- це взаємодії між особинами усередині популяції - міграції, хвилі життя, поло-
виття добір, ієрархічні (чільні -підлеглі) або інші взаємини в зграях, чередах, родинах,
розподіл гнездовий або мисливських угідь між особинами або їхніми групами та інше. У сукупності дія цих факторів спричиняється саморегуляцію щільності популяцій. Така саморегуляція носить обмежений характер, тому що щільність будь-якої популяції, у першу чергу, залежить від стану популяцій інших видів даної экосистемы, які взаємно зв'язані ланцюгами харчування й(або)територіально.
вроде вот