Іноді здається, що крокодил — це такий собі жорстокий біоробот-убивця. Але, хоч як це дивно, у цих плазунів складна поведінка і стосунки, особливо в шлюбний період. Вони спілкуються за до різноманітних рухів. Усі крокодили здатні утворювати різні сигнальні звуки — від шипіння до хрипкого реву. Алігатори — особливі вокалісти. Ще маленькими, голодні алігатори тоненько похрюкують, спілкуючись між собою. У разі небезпеки той, хто її помітив, подає сигнал тривоги: попереджає інших, привертає увагу матері. На відміну від інших рептилій, самиці охороняють свою кладку і доглядають за малятами. Крокодили — полігамні тварини. Це означає, що самець парується з кількома самицями. Проте спочатку самець повинен завоювати територію, яку він захищає від самців-суперників. Потім приваблює партнерку, випускаючи мускусний запах і плаваючи довкола неї, демонструє своє тіло. Роззявляючи пащу, він голосно реве. Ця вистава привертає увагу конкурентів, які, атакуючи ударами голови, намагаються перемогти у бою. Самиці терпляче чекають закінчення поєдинків. Відповідаючи на залицяння самця, вони пускають бульки під водою і труться об його голову. Запліднення — внутрішнє.
Объяснение:
вопрос чисто для воды с долей логического мышления
Объяснение:
від існування протилежних за змістом, значенням и функцією речовин напряму залежить розвиток і життєдіяльність організму. одна речовина пригнічує або провокує дію іншої саме в той момент, коли цього потребує організм.
Чому це так важливо? без взаємнопротилежніх речовин, котрі здатні впливати на функціонал друг друга, в організмі б не було, так скажімо, "стоп-факторів", було б перенасичення однієї речовини або ж її недостатність. Гормон стимулює дію певного чинника і без дії "зовнішнього втручання" ця стимуляція могла би мати негативні наслідки.
Мозжечо́к (лат. cerebellum — дословно «малый мозг») — отдел головного мозга позвоночных, отвечающий за координацию движений, регуляцию равновесия и мышечного тонуса. У человека располагается позади продолговатого мозга и варолиева моста, под затылочными долями полушарий головного мозга. Посредством трёх пар ножек мозжечок получает информацию из коры головного мозга, базальных ганглиев, экстрапирамидной системы, ствола головного мозга и спинного мозга. У различных таксонов позвоночных взаимоотношения с другими отделами головного мозга могут варьироваться.
У позвоночных, обладающих корой больших полушарий, мозжечок представляет собой функциональное ответвление главной оси «кора больших полушарий — спинной мозг». Мозжечок получает копию афферентной информации, передаваемой из спинного мозга в кору полушарий головного мозга, а также эфферентной — от двигательных центров коры полушарий к спинному мозгу. Первая сигнализирует о текущем состоянии регулируемой переменной (мышечный тонус, положение тела и конечностей в а вторая даёт представление о требуемом конечном состоянии. Сопоставляя первое и второе, кора мозжечка может рассчитывать ошибку, о которой сообщает в двигательные центры. Так мозжечок непрерывно корректирует как произвольные, так и автоматические движения. В последние десятилетия было обнаружено участие мозжечка и в процессах высшей нервной деятельности: накопления опыта, памяти, мышления[2].
Хоть мозжечок и связан с корой головного мозга, его деятельность не контролируется сознанием.
Объём мозжечка составляет лишь 10 % объема мозга, но он содержит более половины всех нейронов ЦНС[3]
Объяснение: