Стригущий лишай – инфекционное грибковое поражение кожи и ее придатков (волос и ногтей). Заболевание считается высокозаразным, встречается у людей всех возрастов, но чаще поражает детей и подростков (от 4 до 15 лет). Уровень заболеваемости повышается к концу осени, к весне идет на спад.
Возбудитель стригущего лишая у человека – грибок Trichophyton tonsurans и грибок Microsporum. Соответственно выделяют 2 вида заболевания – трихофития и микроспория. Микроспория передается человеку от домашних животных, чаще всего источником становятся кошки, собаки, морские свинки, а трихофития паразитирует только на теле человека.
Возбудители стригущего лишая чрезвычайно устойчивы во внешней среде. Споры возбудителя сохраняются годами на мягких ворсистых поверхностях, устойчивы к солнечному свету, температуре и некоторым дезинфектантам.
Передача инфекции.
В основном инфекция передается контактно-бытовым путем, при непосредственном контакте с больным человеком или с больным животным.
Инфицирование происходит:
Через контакты с зараженными животными или их шерстью. Возможно заражение при контакте с перхотью животного, которая сохраняется на мебели, коврах, постельном белье, одежде;
при контакте с пораженной кожей больного человека;
через предметы быта (расческа, полотенце, белье);
при отсутствии дезинфекции инструментов для стрижки в парикмахерской;
во время работы с сеном, на котором есть шерсть зараженных грызунов;
через почву, (споры сохраняются около трех месяцев).
Популяція — це сукупність особин одного біологічного виду, певною мірою ізольована від інших подібних сукупностей. Під словами «певною мірою» мається на увазі, що схрещування між особинами, що належать до однієї популяції, більш імовірне, ніж схрещування між особинами з різних популяцій.
Пояснимо сказане прикладом. Припустімо, що є два озера, у яких мешкає певний вид риб . Ці озера не з’єднані одне з одним, тому риби, що населяють їх, не можуть схрещуватись між собою. Тоді ми можемо стверджувати, що в кожному озері існує своя популяція. Такі популяції, особини яких не можуть схрещуватися між собою, називають репродуктивно ізольованими.
У природі ситуація зазвичай складніша. Між популяціями є певний обмін особинами, але його рівень не перевищує якогось критичного значення. При цьому ймовірність схрещування особин, що належать до різних популяцій, менша, ніж імовірність схрещування особин усередині однієї популяції.
Припустімо тепер, що між нашими озерами є невеличкий канал, яким риби можуть плавати . Тоді відбуватиметься схрещування особин, народжених у різних озерах. Але якщо ймовірність того, що риба знайде собі партнера зі свого озера, вища за ймовірність знайти партнера з іншого озера, то можна говорити про наявність двох популяцій. А от якщо ці ймовірності однакові, тоді обидва озера населені однією популяцією риб.