Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Подробнее - на -
Объяснение:
Якщо є загроза існуванню виду, його заносять до Міжнародної Червоної книги, яку видає Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів, а також до Червоних списків окремих регіонів
З охорони навколишнього природного середовища:
— підвищення екологічності продукції, що випускається;
— скорочення споживання природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається та здійснення господарської діяльності;
— зниження забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фіьізичними випромінюваннями;
— зниження концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах;