ВЕГЕТАТИ́ВНА НЕРВО́ВА СИСТЕ́МА – частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів і систем та судинні обмінні процеси. Ін. назви – автономна, вісцеральна. Анатомічно В. н. с. складається з сегментар. (периферич.) та надсегментар. (центр.) рівнів. У сегментар. рівні виділяють симпатичний та парасимпатичний відділи В. н. с. Надсегментарну структуру головного мозку складають ретикулярна формація стовбура, задні відділи гіпоталамуса, неспецифічні ядра зорового горба та гіпокамп (лімбіко-ретикуляр. комплекс). Ретикулярна формація головного мозку регулює процеси сну та бадьорості, містить вазомотор. і дихал. центри. Важливою ланкою вегетатив. і нейроендокрин. регуляції є гіпоталамус, у складі якого 32 високодиференційовані ядра. Передня група ядер складається з нейросекретор. клітин, що виробляють гормони (вазопресин регулює артеріал. тиск, утворення сечі та ін.; окситоцин скорочує м’язи матки, стимулює продукцію молока під час годування немовляти). У системі гіпоталамус–гіпофіз відбувається інтеграція нервової регуляції з ендокринно-хімічною та утворення життєво необхідних гормонів, зокрема адренокортикотропного та соматотропного. Симпатичні нейрони сегментар. В. н. с. розташ. у бокових рогах і проміжній зоні грудних та верхньопоперекових сегментів спин. мозку. Аксони нейронів з передніми корінцями виходять з хребцевого каналу та сягають симпатич. стовбура (прегангліонарні волокна), який розташ. з обох боків хребта й містить 20–22 пари вузлів (3 шийних, 10–12 грудних, 3–4 черевних і 4 тазових). Прегангліонарні волокна частково перериваються, а частково не перериваючись простягаються до превертебрал. симпатич. вузлів. Вегетативні волокна після переключення у вузлах називають постгангліонарними. Вони відрізняються меншою товщиною мієлінової оболонки, а тому мають меншу швидкість проведення нервового імпульсу порівняно з прегангліонарними. Превертебральні вузли входять до складу сплетінь, серед яких найбільшими є серцеве, легеневе, підчеревне та черевне (сонячне). У превертебрал. сплетіннях перериваються симпатичні волокна, що не мали контакту з нейронами симпатич. ланцюжка. Після проходження сплетінь вегетативні волокна простягаються безпосередньо до тканин внутр. органів, які вони іннервують, або до вузлів у серці, шлунково-кишк. тракті. Парасимпатичні нейрони розташ. в стовбурі головного мозку і в бокових рогах спин. мозку на крижовому рівні. Стовбурова частина складається з вегетатив. ядер проміжного, язикогорлового та блукаючого нервів. Крижовий відділ парасимпатич. системи утворюється клітинами, розташ. у бокових рогах 3–5-го крижових сегментів спин. мозку. Виходячи у складі передніх корінців і з’єднуючись, вони утворюють тазові нерви, що прямують до вузлів тазового сплетіння. Постгангліонарні волокна, виходячи з цих вузлів, іннервують сигмоподібну кишку, задній прохід, сечовий міхур, статеві органи. Функції В. н. с.: підтримка стабільності внутр. середовища; забезпечення різних форм інтелектуал., фіз., сексуал. діяльності; адаптація до довкілля. Більшість внутр. органів мають і симпатичну, і парасимпатичну іннервацію. Вплив цих відділів В. н. с. має переважно антагоністич. характер, зокрема подразнення симпатич. нервів збільшує частоту скорочень серця та його ударний об’єм, гальмує моторику кишковика, понижує тонус жовч. міхура і бронхів. Стимуляція парасимпатич. структур (електричне подразнення парасимпатич. структур блукаючого нерва) викликає протилежний ефект – зменшуються частота і сила скорочень серця, посилюється моторика кишок. Дослідження В. н. с. проводять на підставі серцево-судин., електрофізіол. та ін. вегетатив. проб, а також шляхом визначення біологічно актив. речовин у сечі та крові. Симптомами ураження В. н. с. є вегетативна дистонія (прояв усіх форм порушення функцій вегетатив. регуляції при різних захворюваннях і станах організму); периферійна вегетативна недостатність, діенцефал. епілепсія, порушення сну; гіпервентиляцій., нейроендокрин., нервово-м’язовий, нейротрофіч., психопатол. синдроми та ін. Лікування передбачає усунення причин захворювання нервової системи, внутр. органів; призначення фармпрепаратів, що впливають на активність симпатич. чи парасимпатич. відділів; блокаду або оперативні втручання на різних відділах В. н. с. (залежно від місця й характеру патол. процесу).
Аналізатор (або сенсорна система) - система, що забезпечує сприйняття, передачу та аналіз інформації про явище всередині організму або подразник із зовнішнього середовища.
Орган чуття - орган, що є частиною аналізатора і який забезпечує перетворення подразнення у нервовий імпульс.
Запитяння не зовсім зрозуміле, але:
Відмінність -
Аналізатор - це система, а орган чуття - лише частина аналізатора.
Подібність може полягати в тому що -
Певний аналізатор і огран чуття можуть забезпечувати формування одного відчуття.
деятельность мешц возникающая вледствие ихсокращения за счет нергии АТФ
Объяснение:
статическая и динамическая работа