Объяснение:
Людина повинна отримувати поживні речовини для побудови свого тіла та мати енергію для здійснення відповідних біохімічних реакцій, що забезпечують ріст і відновлення клітин в організмі, роботу м'язів, підтримання сталої температури тіла.
ОБМІН РЕЧОВИН – складний ланцюг перетворень різноманітних сполук в організмі з моменту потрапляння із зовнішнього середовища до виведення з організму продуктів розщеплення. Сукупність процесів перетворення речовин в організмі, що спрямовані на його збереження та само відтворення.
До організму надходять З організму виводяться
Білки
Жири
Вуглеводи
Вітаміни
Вода (Н2О)
Мінеральні речовини
Кисень (О2)
Продукти обміну (сеча, піт, калові маси тощо)
Надлишок води (Н2О)
Вуглекислий газ (СО2)
Надлишок тепла
Отримані ззовні речовини перетворюються на власні речовини, що характерні саме для певного організму. Одночасно в кожній клітині організму відбувається 1 – 2 тис. узгоджених метаболічних хімічних перетворень.
ОБМІН ЕНЕРГІЇ – фізичні процеси перетворення енергії в організмі.
Для повноцінної життєдіяльності організму людини потрібно енергії приблизно 10 500 кДж на добу.
Енергетичний обмін – це процеси, пов'язані з вивільненням енергії, що знаходиться в хімічних зв'язках органічних речовин, і її використання для потреб організму.
Види енергії в біологічній системі: електрична енергія нервового імпульсу, хімічна енергія окиснення органічних речовин, механічна енергія скорочення м'язів, теплова енергія для підтримання сталої температури тіла.
Процеси перетворення енергії.
Унаслідок одних перетворень організм поповнюється енергією, унаслідок інших — втрачає її. Витрачена організмом енергія поповнюється завдяки харчуванню.
При окисненні глюкози та інших органічних сполук у клітинах, вивільнена хімічна енергія перетворюється на електричну (електрична енергія нервових імпульсів забезпечує передавання інформації по нервових волокнах) та механічну (механічна енергія скорочення скелетних м'язів, м'язів серця та діафрагми). Усі ці види енергії перетворюються врешті-решт на теплову енергію, причому частина тепла використовується для підтримання постійної температури тіла, а його надлишок організм віддає в навколишнє середовище.
Етапи обміну енергії.
Назва етапу
Місце дії
Значення
Перший етап
Дихальна система, травна система, кровоносна та лімфатична система
Розщеплення складних речовин їжі на прості поживні речовини в шлунково-кишковому тракті з виділенням енергії у вигляді тепла.
Другий етап
Кровоносна система
Потрапляння поживних речовин у кров та рознесення кров'ю по організму.
Третій етап
Клітина
У клітині розщеплення простих поживних речовин до кінцевих продуктів розпаду з виділенням енергії. Накопичення енергії у молекулах АТФ.
ОБМІН РЕЧОВИН І ЕНЕРГІЇ, АБО МЕТАБОЛІЗМ (з грецьк. зміна, перетворення) – сукупність фізіологічних, хімічних та фізичних перетворень речовин і енергії в організмі з часу їх надходження з навколишнього середовища до виведення продуктів розпаду й тепла.
Поживні речовини, які надходять в організм, витрачаються на енергетичні та будівельні процеси, які відбуваються одночасно.
Процеси життєдіяльності: ріст і поділ клітин, кровообіг, травлення, м'язові скорочення, розумова діяльність тощо.
Строение и функционирование клеток изучает цитология (от греч. цитос — клетка, логос — наука) — наука о клетке. У бактерий низших грибов и некоторых водорослей клетка составляет целостный организм самостоятельно существовать в окружающей среде. У многоклеточных эукариот клетки существуют совместно, формируя ткани и органы организма. Клетка обладает всеми свойствами живой системы: такие свойства живого, как размножайся, видоизменяться и реагировать на раздражения, в более мелких единицах материи не проявляются. Клетка является элементарной, т.е. наименьшей, самостоятельной единицей строения, функционирования и развития живых организмов. Разрушенная клетка уже не существовать неопределенно долго, поэтому можно сделать вывод, что клетка — самая элементарная биологическая система самостоятельно поддерживать жизнь. Знание основ химической и структурной организации, принципов функционирования и механизмов развития клеток исключительно важно для понимания сходных черт, присущих сложно устроенным организмам растений, животных и человека
Основные положения клеточной теории
Ставшие привычными представления о клетке как об основной единице жизни известны под названием “клеточная теория”. История цитологии тесно связана с изобретением, использованием и усовершенствованием микроскопа. В 1665 году английский физик Р. Гук при сконструированного им микроскопа впервые обнаружил остатки мертвых клеток в тонком срезе пробки. На срезе структуры, похожие на пчелиные соты, построенные из ячеек, разделенных перегородками (целлюль), или клеток. Вскоре открытие Р. Гука подтвердили ботаники М. Мальпигин и Н. Грю. В 1680 году голландский оптик А. Ливенгук впервые увидел животную клетку (эритроцит), обнаружил одноклеточные организмы. К началу XIX в., по мере совершенствования микроскопов и методов фиксации и окраски клеток, представления о клеточном строении организмов получили всеобщее признание. Были обнаружены протоплазма клеток (Я. Пуркинье, 1830 г.) и ядро (Р. Броун, 1833 г).
В 1838—1839 годы немецкие ученые ботаник М. Шлейден и зоолог Т. Шванн обобщили накопившиеся к этому времени знания о клетке. Они сформулировали клеточную теорию, согласно которой клетки представляют собой структурную и функциональную основу всех живых существ.
Клеточная теория получила дальнейшее развитие в трудах немецкого ученого Р. Вирхова. В своей книге “Клеточная патология” (1858 г.) впервые показал, что развитие заболеваний организма связано с нарушением жизнедеятельности клеток. Р. Вирхов внес существенное дополнение в клеточную теорию — клетка может возникнуть только из предшествующей клетки в результате ее деления. Русский ученый К. Бер показал, что развитие всех многоклеточных организмов начинается с яйцеклетки. Таким образом, клетка является также единицей развития организмов.
Дальнейшее развитие цитологии связано с совершенствованием методов исследования. Комплексное использование световой и электронной микроскопии, биохимических и биофизических методов анализа позволило установить детальное строение и химический состав всех компонентов клетки, показать неразрывную связь между структурой клетки и ее функцией в организме. Цитология бурно развивается в наши дни, благодаря чему сформировались современные представления о клеточном уровне организации в иерархии живой природы. Современная клеточная теория включает следующие положения;
• клетка — это элементарная живая система к самообновлению, саморегуляции и самовоспроизведению;
• все живые организмы построены из клеток (исключение составляют вирусы); клетки одноклеточных и многоклеточных животных и растительных организмов сходны (гомологичны) по строению, химическому составу, принципам обмена веществ и основным проявлениям жизнедеятельности;
• клетка обладает всей совокупностью черт, характеризующих живые системы: она осуществляет обмен веществ и энергией, размножается, растет и передает по наследству генетическую информацию, реагирует на внешние сигналы двигаться. Функции в клетке распределены между различными органеллами. Клетка — элементарная структурная, функциональная и генетическая единица живого;
• все живые организмы развиваются из одной или группы клеток; каждая новая клетка образуется в результате деления исходной (материнской) клетки. Клетка — элементарная единица развития живого;
• в сложных многоклеточных организмах клетки дифференцируются, специализируясь на выполнении определенных функций; клетки объединены в ткани и органы, функционально и связанные в системы организма и находятся под контролем межклеточных, гуморальных и нервных форм регуляции.
Комплексное использование электронного микроскопирования и микрохимических методов анализа позволило изучить строение и химический состав структурных компонентов клетки, показать неразрывную связь между структурой клетки и ее функцией.ответ:
Объяснение:
Объяснение:Вариант-B