Відповідь:
ндивідуальний розвиток організму, уся сукупність його перетворень від зародження (запліднення яйцеклітини або поділу материнської клітини) до кінця життя, називається онтогенезом. Цей термін був запроваджений німецьким природодослідником Е. Геккелем у 1866 р.
В одноклітинних організмів онтогенезом вважається клітинний цикл – період життя клітини від моменту її утворення до моменту закінчення акту поділу. В онтогенезі багатоклітинних організмів виділяють такі основні періоди (етапи):
1) ембріональний – розвиток до виходу організму із зародкових оболонок;
2) постембріональний – до досягнення статевої зрілості;
3) дорослий стан, включаючи старіння і смерть.
Відповідно до іншої класифікації виділяють такі етапи онтогенезу:
1) передзародковий – включає розвиток статевих клітин і запліднення;
2) ембріональний;
3) постембріональний;
4) репродуктивний – період, коли організм здатний розмножуватися;
5) пострепродуктивний – втрата репродуктивної функції, старіння, смерть.
Величезну роль у становленні ембріології відіграли на початку XVII ст. поява мікроскопа та зроблені з його до голландськими дослідниками А. ван Левенгуком, Я. Сваммердамом та італійським лікарем і ембріологом Г. Мальпігі.
ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТВАРИН
Дроблення зиготи
Характер дроблення великою мірою залежить від кількості жовтка в цитоплазмі яйцеклітини. Жовткові гранули перешкоджають веретена поділу до полюсів клітини й утворенню перетяжки, тому у тварин з великою кількістю жовтка (плазуни, птахи) дроблення неповне: ядра з відокремленими ділянками цитоплазми зосереджуються біля одного полюса клітини, а протилежний полюс заповнений жовтком. Яйцеклітини, що мають незначну кількість жовтка або не мають його взагалі (ссавці, плоскі черви), піддаються повному дробленню. Розрізняють рівномірне та нерівномірне повне дроблення. За рівномірного дроблення бластомери однакові (у ланцетника). У разі нерівномірного дроблення бластомери відрізняються за формою і розмірами (у жаби на одному полюсі зародка бластомери дрібніші, ніж на іншому).
Бластула
Період дроблення закінчується формуванням бластули. У типовому випадку бластула складається із шару бластомерів, які оточують щільним кільцем порожнину – бластоцель. Бластоцель заповнена рідиною, яка за хімічним складом відрізняється від рідини зовнішнього середови У ссавців цю стадію формування зародка називають бластоцистою. Бластоциста відрізняється бластули тим, що бластомери в ній розташовуют ся в два шари: зовнішній дає початок трофобласту, а внутрішній (зародковий вузлик) – ембріоласту. На стадії бластоцисти зародок переміщається яйцепроводом до матки.
У багатоклітинних тварин під час вгинання (інвагінації) частини стінки бластули всередину бластоцелі (подібно до того, як можна натиснути пальцем на погано надутий гумовий м'яч). Зародок на цій стадії складається з двох шарів клітин (зародковиx листків): зовнішнього – ектодерми, і внутрішнього – ентодерми. Під час вгинання утворюється порожнина – гастроцель (гастральна порожнина), і отвір, яким вона сполучається з навколишнім середовищем – бластопор (первинний рот). У первинноротих тварин бластопор, розвиваючись і диференціюючись, перетворюється на рот дорослого організму, у вторинноротих – на анальний отвір. Рот у вторинноротих виникає на протилежному кінці зародка.
Бластоцель виявляється поміщеною між енто- й ектодермою. У неї проникають бластомери, що дають початок третьому зародковому листку – мезодермі. У ссавців, рептилій і птахів мезодерму утворюють клітини, які виселяються з певних зон ентодерми. У губок і кишковопорожнинних мезодерми немає, тому їх називають двошаровими тваринами.
У багатьох тварин виділяють ще одну стадію ембріонального розвитку – морулу. У морулі бластомери щільно притиснуті один до одного, а бластоцель відсутня
Гаструляція
Наступна стадія ембріонального розвитку на зивається гаструляцією, а зародок на ній стадії - гаструлою. Гаструла формується у більшості бага
Пояснення:
Відміності :
Земноводні:
Походження: Від риб і тварин, що мешкали у воді;
Розмноження: Запліднення зовнішнє. У водоймах з прісною водою метають ікру, з якої незабаром з’являються пуголовки з зябрами і хвостом. Проходять ряд метаморфоз, перш ніж стати схожими на дорослих особин;
Органи дихання Народжуються у водному середовищі з зябрами, які трансформуються в легені. Додатковий кисень отримують через шкіру.
Шкіряний покрив Шкіра гладка і волога через слиз.
Будова організму Примітивна будова мозку і органів чуття. Хребет включає 4 відділи.
Ареал проживання Поблизу водойм і у вологих місцях. Можуть існувати в холодних умовах, навіть замерзати;
Раціон Поїдають переважно безхребетних;
Тривалість життя Живуть недовго.
Плазуни:
Походження: Від сухопутних динозаврів;
Розмноження : Запліднення внутрішнє. Деякі з видів відкладають яйця, інші є живородними. Дитинчата народжуються повноцінно розвиненими;
Органи дихання : Народжуються з уже повноцінними легенями. Не мають можливості дихати через шкіру.
Шкіряний покрив: Шкіра луската, періодично линяє.
Будова організму: Органи більш розвинені. Хребетних відділів 5.
Ареал проживання: Віддають перевагу сухим і жарким місцям. При холоді гинуть. Деякі види живуть в солоних водоймах (морські змії, черепахи).
Раціон: М’ясоїдні, деякі види поїдають рослинність
Тривалість життя: Живуть значно довше
Спільність:
Плазуни мають доволі багато спільного з земноводними, оскільки земноводні - це предки плазунів.
1) Плазуни, як і земноводні можуть дихати за до легень.
2) У плазунів, як і у земноводних трикамерне серце і два кола кровообігу.
3) Плазуни, як і земноводні здатні довгий період часу перебувати як на суходолі, так і у водоймах.
4) Плазуни мають схожу до земноводних будову скелету.
5) Плазуни мають дуже подібну до земноводних нервову систему, з незначними поліпшеннями.
6) Плазуни мають схожу за будовою, наскрізного типу (закінчується клоакою) травну систему, щоправда дещо поліпшену порівняно з земноводними.
7) Органи виділення в цілому подібні, щоправда у земноводних в нирках не відбувається всмоктування води, і вони не мають сечового міхура на відміну від плазунів.
8) Деякі поведінкові реакції і аспекти інстинктивної поведінки дуже схожі.