Тваринництво вносить безпосередній внесок в забезпечення засобів до існування у всьому світі, забезпечуючи не лише їжу, а й непродовольчі товари, тягову силу і фінансове забезпечення. Продукція в тваринництві вже становить більше однієї третини сільськогосподарського ВВП в країнах, що розвиваються, і ця частка, як очікується, буде збільшуватися. Швидко зростаючий попит на продукти тваринництва, відомий як "тваринницька революція", створив можливості для поліпшення добробуту принаймні деяких з майже одного мільярда бідних людей, які залежать від тваринництва для їх життєдіяльності. Проте, деградація земель, забруднення навколишнього середовища, глобальне потепління, ерозії генетичних ресурсів тварин, нестача води і виникають хвороби, все це, імовірно, буде створювати проблеми в зростаючому секторі тваринництва.
Конвенціональні технології та біотехнології в тваринництві внесли величезний вклад в підвищення продуктивності праці, особливо в розвинених країнах, а також можуть до в боротьбі з убогістю і голодом, скорочення загрози захворювань і забезпечення екологічної стійкості в країнах, що розвиваються. Є в наявності широкий спектр біотехнологій, які вже використовуються в країнах, що розвиваються в кожному з трьох основних секторів тваринництва, які можна класифікувати як відтворення, генетику і селекцію тварин, виробництво і годування тварин, і охорону здоров'я тварин.
У відтворенні, генетиці і селекції жівотнихіскусственное запліднення (AI) є ймовірно найбільш широко застосовується біотехнологією, особливо в поєднанні з кріоконсервації, що забезпечує значне генетичне покращення продуктивності, а також глобальне поширення відібраної чоловічий зародкової плазми. Комплементарні технології, такі як моніторинг статевих гормонів, синхронізація еструса і вживання сперми відібраного статі можуть підвищити ефективність штучного запліднення. Перенесення ембріонів забезпечує ті ж можливості для самок, хоча і в набагато менших масштабах і з набагато більш високою ціною. Молекулярні техніки ДНК-маркерів можна також використовувати для генетичного поліпшення, через селекцію за до маркерів, з використанням маркерів розміщених поруч з важливими нас генами, а також для опису і збереження генетичних ресурсів тварин. Використання більшості молекулярних маркерних систем залежить від ланцюгової реакції полімерази (PCR), яка є важливим методом для ампліфікації специфічних послідовностей ДНК.
Штучне запліднення практикується в деякій мірі в більшості країн, що розвиваються. Його застосування, в першу чергу, стосується молочної худоби в приміських районах, де існують додаткові послуги, в тому числі маркетинг молока. Висока вартість рідкого азоту для кріоконсервації сімені часто обмежує використання штучного запліднення далеко від міст. Штучне запліднення зазвичай використовується для схрещування з імпортної зародкової плазмою, швидше за ніж для кращого місцевого генетичного матеріалу, в зв'язку з нестачею програм ідентифікації, обліку та оцінки тварин. Відсутність системи ідентифікації тварин вищого качества.ісключает (поряд з відсутністю технічних можливостей) використання більш досконалих технологій, таких як перенесення ембріонів або селекцію за до маркерів, Молекулярні біотехнології в області відтворення, генетики та селекції тварин, як правило, обмежується генетичної характеризацією, звичайно за до міжнародного співробітництва.
Біотехнології для виробництва і годування жівотнихзачастую засновані на використанні мікроорганізмів, в тому числі, вироблених за до технології рекомбінантної ДНК. Технології ферментації використовуються для виробництва живильних речовин (таких як певні незамінні амінокислоти або цілі білки), або для поліпшення засвоюваності кормів для тварин. Мікробні культури використовуються для підвищення якості силосу, або для поліпшення травлення коли їх використовують в якості пробіотиків. Були розроблені рекомбінантні бактерії, які виробляють певні ферменти і гормони покращують використання поживних речовин, які можуть збільшити продуктивність (наприклад, соматотропний гормон) і / або зменшити впливу на навколишнє середовище (наприклад, фітазою). Ферменти деградуючі рослинні волокна були також використані для збільшення продуктивності тварин і зменшення забруднення навколишнього середовища. худоби..
Созданная Линнеем система растительного и животного мира завершила огромный труд ботаников и зоологов 1-й половины 18-го в. Одна из главных заслуг Линнея в том, что в десятом издании "Системы природы" в 1759г. он применил и ввёл в употребление так называемую бинарную номенклатуру (от лат. binarius - двойной), согласно которой каждый вид (биологический) обозначается двумя латинскими названиями - родовым и видовым. Линней определил понятие "вид", пользуясь как морфологическими (сходство в пределах потомства одной семьи), так и физиологическими (наличие плодовитого потомства) критериями, и установил чёткое соподчинение между систематическими категориями: класс, отряд (порядок), род, вид, вариация. От этого труда ведёт своё начало вся общепринятая зоологическая и ботаническая номенклатура на латинском языке.
В основу классификации растений Линней положил число, величину и расположение тычинок и пестиков цветка, а также признак одно-, дву- или многодомности растения, т.к. считал, что органы размножения - самые существенные и постоянные части тела у растений. На основе этого принципа он делил все растения на 24 класса. Благодаря простоте применённой им номенклатуры значительно облегчились описательные работы, виды получили чёткие характеристики и названия. Сам Линней открыл и описал около 1500 видов растений.
Всех животных Л. делил на 6 классов: млекопитающие, птицы, амфибии, рыбы, черви и насекомые. В класс амфибий входили земноводные и пресмыкающиеся, к классу червей он отнёс все известные в его время формы беспозвоночных, кроме насекомых. Одно из достоинств этой классификации в том, что человек был включён в систему животного царства и отнесён к классу млекопитающих, к отряду приматов. Классификации растений и животных, предложенные Линнеем, с современной точки зрения искусственны, т.к. они основаны на небольшом числе произвольно взятых признаков и не отражают действительного родства между разными формами. Так, на основании одного лишь общего признака, строения клюва, Линней относил страуса, казуара, павлина и курицу к одному отряду. Сознавая искусственность своей системы, Линней пытался построить «естественную» систему, основанную на совокупности многих признаков, но не достиг цели.
Линней был противником идеи исторического развития органического мира. Он считал, что число видов остаётся постоянным и что со времени их "сотворения" они не изменялись, а потому задача систематики - раскрытие порядка в природе, установленного "творцом". Однако огромный опыт, накопленный Линнеем, его знакомство с растениями из различных местностей не могли не поколебать его метафизических представлений. В последних трудах Линней в очень осторожной форме высказывал предположение, что все виды одного рода составляли вначале один вид, и допускал возможность появления новых видов, образовавшихся в результате скрещиваний между уже существовавшими видами.
Папоротники рас фактически по всему земному шару, начиная с пустынь и кончая болотами, рисовыми полями и солоноватыми водоемами. Наиболее разнообразны — в тропических влажных лесах. Там они представлены как древовидными формами (до 25м в высоту), так и травянистыми и эпифитами (произрастающими на стволах и ветвях деревьев). Встречаются виды папоротников длиной всего лишь в несколько миллиметров.
Объяснение: