сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.
Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.
Объяснение:
З наближенням холодів мешканці лісу готуються до зимівлі. Скоро настануть морози, менше буде сонячного світла і тепла, дедалі важче буде роздобути у лісі поживу, особливо травоїдним тваринам. Та й хижакам буде несолодко!
У кожного свої секрети, як щасливо дожити до весни і дочекатися сприятливіших умов. Ведмідь за кілька тижнів до холодів намагається якомога більше наїстися – їсть усе, що трапляється їстівного: горіхи, рибу. Потім вибирає у тихому густому лісі закуток під великим деревом і там готує барліг. Викине зайву землю, нанесе туди сухого листя й гілочок ялини і вкладеться спати.
Пізно восени, коли промерзає ґрунт і зменшується кількість корму, їжаки зариваються в опале листя і згортаються у клубок, впадаючи у глибоку сплячку аж до березня. Під час сплячки у їжаків більше ніж на третину зменшується маса, бо протягом сплячки вони не живляться, а живуть завдяки жиру, відкладеному в тілі восени.
Борсук, так само, як і ведмідь та їжак, запасається жиром, споживаючи жуків, ящірок, ягоди. Потім утеплить нору, заляже в ній і рідко виходить назовні.
Є тварини, які взимку ведуть активний іб життя, але їм доводиться економити енергію та сили порівняно з теплою порою року. Щоб знайти достатньо поживи, таким великим тваринам, як лосі, доводиться кочувати на великі відстані. Вони їдять гілки і кору дерев, викопують сильними копитами з-під снігу молоді пагони рослин та підлісок. Рослинний світ взимку бідний, тож лосі втрачають вагу, часто голодують, але їм вдається успішно перезимувати.
Лисиці, зайці та інші тварини з настанням зими утеплюються, відрощують густу шерсть, щоб не замерзнути навіть у люті морози. Інстинкт підказує тваринам зариватися глибоко в снігові замети, щоб не втрачати тепло.
Бобри роблять запаси з гілок, стовбурів дерев, які перегризають і складають у воді біля своїх хатинок.
Білки дуже старанно запасають на зиму корми: жолуді, горіхи, гриби, які ховають у дуплах, під опалим листям, або розвішують на гілках дерев. Іноді в білчиних запасах буває більше трьох кілограмів горіхів. У зимову сплячку білки не залягають, хоч у дуже люті морози і в хуртовину кілька днів сплять. Міняє білка хутро руде на сіре – тепліше, пухнастіше.
З настанням холодів хутро у зайців густішає і світлішає. Зайці не мають постійних лігвищ, не риють нір. Запасів їжі на зиму вони не заготовляють. Харчуються дрібними корінцями, гризуть молоді пагони дерев, кору.
Змії, ящірки ховаються під корінням, зариваються у теплий мох. Риби збираються в заводях, у глибоких підводних ямах.
А жаби – навпаки, скачуть з берега у ставок. Опускаються на дно, зариваються глибоко в мул, густі водорості, трясовиння.
У тріщини і дірки у корі дерев, стін та парканів ховаються метелики, мухи, комарі, жуки. Мурахи закупорюють всі входи до свого високого замку.
Сховалися комахи – нічого їсти кажанам. Вони теж ховаються в дупла, печери, піддашшя. Чіпляються до чогось кігтиками задніх лапок, звисають вниз головою. Засинають.
Дерева захищені від морозів товстою корою, багато рослин ховаються під снігом, деякі відмирають, залишаючи лише кореневище, з якого навесні виросте нова рослина.
Недарма кажуть, що взимку природа завмирає.