Постембріональний розвиток (від лат. post — після і грецького έμβρυο — зародок) або ж післязародковий розвиток — період індивідуального розвитку (онтогенезу) організму, що починається після зародкового розвитку виходом зародка з яйцевих або зародкових оболонок і закінчується статевим дозріванням і припиненням росту.
Розрізняють два види постембріонального розвитку: прямий, коли виходить організм, подібний до дорослого наприклад у птахів, ссавців, і непрямий — утворюється личинка, яка перетворюється безпосередньо на дорослу особину або через метаморфоз як наприклад у комах.
Постембріональний розвиток характеризується рядом пристосувань, необхідних для захисту від ворогів, активного добування їжі тощо, які іноді зберігаються протягом усього життя або тільки під час постембріонального розвитку — так звані провізорні органи. В постембріональному періоді організм веде самостійний іб життя, продовжується його ріст, органогенез, гістогенез, ускладнюються різноманітні функції організму тощо.
Объяснение:
вроде бы так
Стрімке вторгнення людини у природні процеси та вплив на навколишнє середовище в ході науково-технічного прогресу набули глобального характеру і можуть призвести до незворотних наслідків, якщо не вживати заходів щодо їх знешкодження та ліквідації причин порушень навколишнього природного середовища. Розв’язуючи конкретні виробничі завдання із задоволенням своїх матеріальних і духовних потреб, людина активно змінює природу, в більшості випадків негативно впливає на її рівновагу, допускає надто багато порушень вимог і норм охорони довкілля. Проте і сама природа може негативно впливати на рівновагу компонентів навколишнього природного середовища, справляє зворотну дію, призводить до порушення стану еколого-економічних систем. Масштаби впливу досягли таких розмірів, що під загрозу поставлене саме життя на планеті.
Отже, за впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:
природні (природничі);
антропогенні, техногенні.
Особливо небезпечні порушення — антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скільки у концентрації діяльності, а відповідно, і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення.
За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:
глобальні;
регіональні;
локальні.
За типом діяльності людини (антропогенний чинник) порушення навколишнього природного середовища класифікуються на:
організаційні недоліки;
технологічні недоліки;
експлуатаційні недоліки.
Приклади:
недисциплінованість, безвідповідальність керівників, спеціалістів та працівників підприємств різних галузей;
недосконалість технологій виробництва, відсутність захисних приладів та обладнання;
втрати при транспортуванні та переробці, низький коефіцієнт використання добутих матеріалів і продуктів.
Основні причини порушень:
безгосподарне використання природних ресурсів (надр землі, ґрунтів, лісових, водних, атмосферних);
забруднення ґрунтів і водойм стоками, атмосфери — викидами, розміщенням виробничих відходів у навколишньому середовищі;
безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;
надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та інше), а також фактори, що наведені вище в прикладах.
Объяснение:
