Органы размножения земноводных очень сходны по строению с органами размножения рыб. Все земноводные раздельнополые.
Развитие земноводныхЧерез некоторое время оболочка каждой икринки разбухает и превращается в студенистый прозрачный слой, внутри которого видно яйцо. Верхняя половина его темная, а нижняя светлая: темная часть яйца лучше использует солнечные лучи и сильнее нагревается. Комки икры у многих видов лягушек всплывают на поверхность, где вода теплее.
Низкая температура задерживает развитие. Если погода теплая, яйцо многократно делится и превращается в многоклеточный зародыш. Через одну-две недели из икринки вылупляется личинка лягушки - головастик. Внешне он напоминает маленькую рыбку с большим хвостом. Дышит головастик сначала наружными жабрами (в виде небольших пучков по бокам головы). Вскоре они сменяются внутренними жабрами. У головастика один круг кровообращения и двухкамерное сердце, на коже заметна боковая линия. Таким образом, личинки земноводных имеют некоторые черты строения рыб.
Первые дни головастик живет за счет запасов питательных веществ икринки. Затем у него прорезается рот, снабженный роговыми челюстями. Головастик начинает питаться водорослями, простейшими и другими водными организмами. Дальнейшие изменения головастика идут тем скорее, чем жарче погода. Сперва у него появляются задние ноги, потом передние. Развиваются легкие. Головастик начинает подниматься к поверхности воды и заглатывать воздух. Хвост постепенно укорачивается, головастик становится молодым лягушонком и выходит на берег. От момента откладки икры до конца превращения головастика в лягушку проходит около 2-3 месяцев. Лягушата, как и взрослые лягушки, питаются животной пищей. Они могут размножаться с третьего года жизни.
Происхождение земноводныхТесная связь земноводных с водой, а также строение и образ жизни их личинок указывают на происхождение этих животных от рыб. Удалось найти окаменелые остатки вымерших земноводных. Кожа их имела чешуи, а череп походил на череп кистеперых рыб.
Ученые установили, что первые земноводные появились более 300 млн. лет назад. Их предками были пресноводные кистеперые рыбы. Сравнение скелета плавников вымерших кистеперых со скелетом конечностей земноводных говорит об их большом сходстве. Предполагают, что вымершие пресноводные кистеперые имели легкие. Они жили в мелких озерах и речках, могли переползать из одного водоема в другой при своих мускулистых плавников. От этих рыб и произошли первые наземные позвоночные — древние хвостатые земноводные. Бесхвостые появились позднее и произошли от древних хвостатых земноводных.
Етико-правові принципи трансплантації людських органів.
Трансплантація органів від живих донорів не менш проблематична в етичному плані, чим перетворення померлої людини в донора. Чи морально продовжувати життя на якийсь час ціною погіршення здоров'я, свідомої травматизації і скорочення життя здорового донора? Гуманна мета продовження і порятунку життя реципієнта втрачає статус гуманності, коли засобом її досягнення стає нанесення шкоди життя і здоров'ю донора. Не менш драматичними є ситуації дефіциту донорських органів.
Щодо проблеми вибору між одержувачами донорських органів фахівцями приймаються два загальні правила. Одне з них говорить: «Пріоритет розподілу донорських органів не повинний визначатися виявленням переваги окремих груп і спеціальним фінансуванням». Друге: «Донорські органи повинні пересаджувати найбільш оптимальному пацієнтові винятково по медичним (імунологічним) показниках».
Визначеною гарантією справедливості при розподілі донорських органів є включення реципієнтів у трансплантологічну програму, що формується на базі «списку чекання» регіонального або міжрегіонального рівня. Реципієнти дістають рівні права на відповідного їм донора в межах цих програм, якими передбачений також обмін донорськими трансплантантами між трансплантаційними об'єднаннями. Забезпечення «рівних прав» реалізується через механізм вибору сугубо за медичними показниками, важкістю стану пацієнта-реципієнта, показникам імунологічної або генотипичної характеристик донора. Оцінюючи таку систему розподілу органів як гарантію від усіляких зловживань, рекомендація зі створення «системи заготівлі донорських органів на регіональному або національному рівнях» оцінюється як одне з загальних етичних правил.
Объяснение: