Восени ми з дідусем любимо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якого ховаються гриби. Гриби треба уміти збирати, а також знать, які гриби їстівні, а які немає. Я знаю багато їстівних грибів : опеньки, лисички, маслюки, боровики і інші. Найбільша радість для грибника, коли він в лісі знайде узлісся, на якому ростуть боровики. Одного разу пощастило і мені. Випадково недалеко від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоча і був маленьким, але упевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати узлісся, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред узлісся і оглядав інші гриби. Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.
Объяснение:
Мицены — мелкие грибы-сапротрофы. Шляпка коническая или колокольчатая, диаметр редко превышает несколько сантиметров. Ножка тонкая, ломкая. Большинство мицен серого или коричневого цвета, но есть и яркоокрашенные виды. Пластинки приросшие, споровый порошок у всех видов белого цвета. Некоторые виды отличаются друг от друга лишь по микроскопическим признакам. Некоторые виды ядовиты (например, Мицена чистая, содержащая мускарин и Mycena cyanorrhiza, содержащая псилоцибин), а некоторые съедобны, но слишком мелкие. Род объединяет около 200 видов, из которых примерно 60 произрастает на территории России и других государств бывшего СССР[1][2].
Объясне