Модифікаційна мінливість є не спадковою. Це зміни ознак організму, спричинені змінами умов середовища життя і не пов’язані зі зміною генотипу. Ступінь вираженості змін прямо залежить від інтенсивності і тривалості дії на організм певного чинника. Приклад таких змін є засмага у людини, але ж нащадкам така ознака не передається. Викривлення кісток нижніх кінцівок унаслідок рахіту зберігається протягом усього життя. Але в батьків, які в дитинстві перехворіли на рахіт, діти можуть народитися нормальними, якщо вони своєчасно отримували необхідну кількість вітаміну Д.
Модифікаційна мінливість відіграє виняткову роль у житті організмів, забезпечуючи їх пристосованість до мінливих умов середовища. Наприклад зміна шерсті ссавців під час осіннього линяння на густішу забезпечує захист від дії низьких температур, а засмага людини – від шкідливої дії сонячного випромінення. Але, якщо організм опиняється в незвичних для себе умовах, з якими не доводилось постійно стикатися їхнім предкам, то корисних модифікаційних змін не відбудеться.
Молекулы ДНК в эукариотической клетке ( например, животной клетке) расположены в ядре в виде конденсирванного гетерохроматина и деконденсированного эухроматина ( с которого возможно считывание генетической информации) , а также часть молекул ДНК локализованы в митохондриях в виде кольцевой молекулы ДНК.
молекул РНК существует три вида: рРНК, тРНК, иРНК. .
рРНК (рибосомальная) локализуется первично в ядре.. где из нее свертываются субъединицы рибосом. . затем эти субъединицы выходят через ядерные поры в цитоплазму клетки. .
тРНК (транспортная) находятся в цитоплазме и служат для транспорта аминокислот, необходимых для синтеза полипептидной цепочки, к рибосомам. .
иРНК (информационная) образуется в ядре в результате транскрипции.. затем она выходит в цитоплазму и на нее садятся судъединицы рибосом с целью начать процесс трансляции, то есть синтеза самой полипептидной цепочки с матрицы иРНК