Аллопатрия (от др. греч. allos, «другой» и patris, «родина») или аллопатрическое, географическое видообразование — один из видообразования, при котором репродуктивный барьер между видами формируется на основе изоляции.
Такая изоляция возникает при миграции части популяции, при геологических преобразованиях (например, формирование островов), либо за счёт антропогенного фактора (например, сельскохозяйственной деятельности). У разделённых популяций со временем появляются генотипические и фенотипические расхождения, так как они (a) подвергаются различному селективному давлению, (b) по отдельности переживают дрейф генов, (c) испытывают разный набор мутаций[1].
В природе репродуктивная изоляция возникает в любой достаточно обширной популяции, поскольку особи из её крайних точек имеют наименьшую вероятность скрещивания, по сравнению с особями из центральной части. При достаточной миграционной активности и непрерывности ареала этот эффект компенсируется непрерывным перераспределением генов в череде поколений. Если ареал популяции во много раз превышает возможности расселения особей, или существуют хотя бы незначительные барьеры, то в его пределах будут постепенно накапливаться генетические различия и обособляться локальные популяции, что со временем приведёт к их генетической изоляции[2].
Из всех видообразования аллопатрический считается преобладающим[3].
Объяснение:
Аллопатрия (от др. греч. allos, «другой» и patris, «родина») или аллопатрическое, географическое видообразование — один из видообразования, при котором репродуктивный барьер между видами формируется на основе изоляции.
Такая изоляция возникает при миграции части популяции, при геологических преобразованиях (например, формирование островов), либо за счёт антропогенного фактора (например, сельскохозяйственной деятельности). У разделённых популяций со временем появляются генотипические и фенотипические расхождения, так как они (a) подвергаются различному селективному давлению, (b) по отдельности переживают дрейф генов, (c) испытывают разный набор мутаций[1].
В природе репродуктивная изоляция возникает в любой достаточно обширной популяции, поскольку особи из её крайних точек имеют наименьшую вероятность скрещивания, по сравнению с особями из центральной части. При достаточной миграционной активности и непрерывности ареала этот эффект компенсируется непрерывным перераспределением генов в череде поколений. Если ареал популяции во много раз превышает возможности расселения особей, или существуют хотя бы незначительные барьеры, то в его пределах будут постепенно накапливаться генетические различия и обособляться локальные популяции, что со временем приведёт к их генетической изоляции[2].
Из всех видообразования аллопатрический считается преобладающим[3].
Ліс
Объяснение:
В Україні ліси займають площу близько 10 мільйона га. Різноманітний склад деревинних рослин у лісі. Розрізняють хвойні, листяні і мішані ліси. Хвойні ліси складаються з таких порід, як сосна, ялина, ялиця. В Україні найбільш соснових лісів. Листяні ліси складаються з дуба, граба, берези, ясена, клена, липи. У мішаних лісах ростуть як хвойні, так і листяні породи. Основними ярусами лісу є дерева, кущі, трав’янисті рослини, моховий килим, не зелені рослини лісового ґрунту – бактерії та гриби.Сосна – окраса лісу. Сосни дуже люблять сонце і ростуть там, де багато світла. Дуже часто вони ростуть на піску, тому що у них дуже сильне і глибоке коріння, Якби сосна не закріплювала своїм корінням піски, вітер розвіював би їх, а вода заливала б пісок у річку і замулювала б її. Сосни приносять велику користь природі. Насіння з шишок люблять ласувати білки і дятли.
Ялина європейська – витривале дерево. Воно не боїться морозів і навіть при температурі -5оС не впадає у сон спокою, а продовжує рости. Голки ялини – це своєрідні листки, які тримаються на дереві по 5-7 років. Деревину ялини використовують як будівельний матеріал, на виготовлення паперу. З неї виготовляють скрипки.
Серед листяних дерев наших лісів досить поширеним є дуб звичайний, а на заході України дуб скельний. Дуби найпізніше прокидаються від зимового сну. Деревина дуба міцна і гарна, а тому з неї роблять паркет і меблі, будують кораблі. Молодою корою дуба лікують людей, тварин, з жолудів роблять каву.
Досить поширеним у наших лісах є граб звичайний, який ціниться за міцну деревину.
Найчастіше в Україні зустрічається береза бородавчаста, або повисла і береза пухнаста. Береза – світлолюбна порода, а не вибаглива до гранту. Берези підгодовують у зимку пташок, весною бджоли збирають з квітучих берізок пилок, а з листків клей.
Справжньою окрасою наших лисів є клен гостролистий. Це високе, струнке дерево з колоподібним стовбуром. Кора у клена дуже гарного сірого відтінку, покрита дрібними тріщинками. Клени – тіньовитривалі, у лісі вони часто ростуть під іншими деревами.
Липа – тіньовитривале дерево, доживає до 1000 років. З квіток липи бджоли збирають багато нектару і виробляють липовий мед. Квітки липи збирають, сушать і заварюють як чай для лікування людей.
Досить звичайними у листяних лісах є ясен звичайний, верба, вільха.
На галявинах і узліссях можна зустріти горобину звичайну, плодами якої люблять ласувати снігурі, омельлюха, дрозди.
Другий ярус лісу представлений різноманітними кущами. Досить поширеними є ліщина звичайна, калина, шипшина собача бруслина бородавчаста, барбарис звичайний, малина, ожина, бузина чорна, бузина червона і бузина трав’яниста, чорниця.
До третього ярусу лісових рослин належать трав’янисті рослини.
У березні і квітні починають цвісти рослини, які називають ефемероїдами, що з перекладу означає швидкоплинний. Серед них: підсніжник, проліска, мати-й-мачуха, ряст, зірочки жовті, медунка, фіалки, сон, первоцвіт весняний. Петрів хрест лускатий, чина весняна, розхідник плющовидний.
Найбільш цікавими у травні є конвалія звичайна, купина лікарська, горлянка повзуча, веснівка дволиста, суниці лісові
Червень відзначається більш масовим цвітінням трав’янистих рослин. Проводячи екскурсії і цільові прогулянки в ліс, можна познайомити дітей з веронікою дібровною. Рідкісними рослинами – любкою дволистою, зозулиними черевичками, а також дзвониками, грушанкою, квашеною, гвоздикою. Дельтовидною, звіробоєм.
У липні кількість цвітучих рослини зростає. В цей час можна побачити такі рослини як: енотера, пижмо, перстач, очисток, мальва, іван-чай, золототисячник. Розкішні в середині літа паперові.
У серпні-вересні в лісах продовжують квітнути трав’янисті рослини. В лісі можна знайти гвоздики, енатеру, звіробій, цмин.
Четвертий ярус лісової рослинності займають мохи. Це мешканці вологих місць. Вони поширені у соснових та мішаних лісах Полісся. Серед них зустрічаються первоціт, шребера, дікран зморшкуватий, зозулин льон.
П’ятий ярус лісової рослинності займають гриби і бактерії. Найбільш небезпечним отруйний грибом є бліда поганка, або мухомор зелений. До їстивних грибів належать: білий гриб, маслюк, лисичка, підберезник, сироїжка, опеньки.
Извини,но на этот во трудно ответить