Гуморальна регуляція – це різновид біологічної регуляції передається за до біологічно активних хімічних речовин, які розносяться по організму кров'ю або лімфою, а також шляхом дифузії у міжклітинній рідині.
Відмінності гуморальної регуляції від нервової:
1 Носієм інформації при гуморальній регуляції є хімічна речовина, при нервовій - нервовий імпульс. 2 Передача гуморальної регуляції здійснюється током крові, лімфи, шляхом дифузії: нервової - за до нервових провідників.
3 Гуморальний сигнал поширюється повільніше (швидкість течії крові в капілярах 0,03 см/с), ніж нервовий (швидкість нервової передачі складає 120 м/с).
4 Гуморальний сигнал не має такого точного адресата (працює за принципом 'усім, усім, усім, хто відгукнеться'), як нервовий (наприклад, нервовий імпульс передається м'язу пальця). Проте ця різниця не суттєва, бо клітини мають різну чутливість до хімічних речовин. Тому хімічні речовини діють на чітко визначені клітини, а саме на ті, які здатні сприймати цю інформацію. Клітини, що володіють такою високою чутливістю до гуморального чинника, називаються клітинами-мішенями.
5 Гуморальна регуляція використовується для забезпечення реакцій, що не потребують високої швидкості і точності виконання.
6 Гуморальна регуляція, як і нервова, виконується замкнутим контуром регуляції, в якому всі його елементи пов'язані між собою (рис. 6.1). У контурі гуморальної регуляції відсутній (як самостійна структура) слідкуючий пристрій (СП), тому що його функції виконують рецептори мембрани інкреторних клітин.
7 Гуморальні фактори, які потрапляють у кров або лімфу, дифундують у міжклітинну рідину, і тому дія їх може поширюватися на близько розташовані клітини-органи, тобто їх вплив має місцевий характер. Вони також можуть мати дистантний вплив, що поширюється на клітини-мішені на відстан
Бширное семейство злаков — одно из семейств класса однодольных. Злаки отличаются от других растений этого класса рядом характерных для них признаков.
Злаки нашей страны — травянистые растения. Они имеют мочковатые корневые системы и стебли с узлами, обычно более толстыми, чем междоузлия. Стебли злаков нарастают в длину в результате делений клеток в основании каждого междоузлия. Такой рост называют вставочным.
У очень многих злаков, например у пшеницы, ржи, тимофеевки, междоузлия стебля полые, а узлы заполнены тканями. Такой стебель называют соломиной. Но у некоторых злаков (кукуруза и сахарный тростник) и междоузлия заполнены тканями.
Листья злаков, как правило, узкие, длинные, с параллельным жилкованием и длинными влагалищами. Влагалище — это широкое основание листа, имеющее вид трубки. Оно охватывает стебель выше узла, от которого отходит лист. У злаков влагалища защищают нежные делящиеся клетки, находящиеся в основаниях междоузлий. Этим злаки отличаются от растений других семейств. В месте отхождения листовой пластинки от влагалища находится пленчатый вырост — язычок. Он не позволяет воде проникнуть между стеблем и влагалищем.
Животных, обитающих исключительно в степной зоне, не так уж и много. Разнообразие видов обитателей степей Евразии, прерий Северной Америки и пампасов Южной Америки определяется как климатическими факторами, так и степенью освоенности территорий
В условиях умеренного климата степные животные наиболее широко представлены мелкими грызунами, водятся хищники: корсак, дикий волк; травоядным аборигеном степей является сайгак.
В прериях Северной Америки сохранились бизоны, вилороги, из хищников – койоты, а луговые собачки являются самым многочисленным видом грызунов. Пампасы Южной Америки богаты экзотическими животными. Здесь проживают муравьеды, броненосцы, капибары, гривистые волки, ягуары, страус Нанду, термиты.
Наиболее известна среди степных грызунов умеренного пояса степная мышовка. Это - мелкий зверек с мехом рыжевато-серого цвета и тремя темными полосами на спине и боках, длина тела которого вместе с хвостом не превышает 9 см. Питается в основном семенами растений, насекомыми.
Корсак – степная разновидность лисицы, является хищником. Длина зверька составляет от 65 до 100 см, мех - серо-желтый, густой, более светлый на груди, животе и морде. Его рацион составляют грызуны и насекомые.
Антилопа Сайгак является травоядным парнокопытным животным, по облику напоминающим овцу с высокими тонкими ногами. У самцов есть рога. Максимальная длина туловища – 130 см. Питаются антилопы травами, являются стадными животными.
Среди обитателей прерий бизон (жвачное животное мощного телосложения) является самым колоритным: его высота достигает 3 метров, вес может достигать (у крупных самцов) 1 тонны. Живут бизоны стадами, имеют хорошее обоняние, их тело покрыто густой шерстью. Численность этого вида неуклонно сокращается.
Луговая собачка – коренной житель прерий. Этот небольшой всеядный зверек имеет традиционный для степной зоны рыже-серый окрас меха, ведет ночной образ жизни, чем-то напоминает сурка.
Очень многочисленными, живущими в колониях, обитателями пампасов являются термиты. Они выстраивают целые «замки» -термитники, питаются отмершими растениями. Эти насекомые служат кормовой базой для многих животных.
Броненосец и муравьед – млекопитающие, которые употребляют в пищу как насекомых (в том числе и термитов) , так и растения. Они удивляют исследователей своеобразным внешним видом.
Объяснение:
Гуморальна регуляція – це різновид біологічної регуляції передається за до біологічно активних хімічних речовин, які розносяться по організму кров'ю або лімфою, а також шляхом дифузії у міжклітинній рідині.
Відмінності гуморальної регуляції від нервової:1 Носієм інформації при гуморальній регуляції є хімічна речовина, при нервовій - нервовий імпульс. 2 Передача гуморальної регуляції здійснюється током крові, лімфи, шляхом дифузії: нервової - за до нервових провідників.
3 Гуморальний сигнал поширюється повільніше (швидкість течії крові в капілярах 0,03 см/с), ніж нервовий (швидкість нервової передачі складає 120 м/с).
4 Гуморальний сигнал не має такого точного адресата (працює за принципом 'усім, усім, усім, хто відгукнеться'), як нервовий (наприклад, нервовий імпульс передається м'язу пальця). Проте ця різниця не суттєва, бо клітини мають різну чутливість до хімічних речовин. Тому хімічні речовини діють на чітко визначені клітини, а саме на ті, які здатні сприймати цю інформацію. Клітини, що володіють такою високою чутливістю до гуморального чинника, називаються клітинами-мішенями.
5 Гуморальна регуляція використовується для забезпечення реакцій, що не потребують високої швидкості і точності виконання.
6 Гуморальна регуляція, як і нервова, виконується замкнутим контуром регуляції, в якому всі його елементи пов'язані між собою (рис. 6.1). У контурі гуморальної регуляції відсутній (як самостійна структура) слідкуючий пристрій (СП), тому що його функції виконують рецептори мембрани інкреторних клітин.
7 Гуморальні фактори, які потрапляють у кров або лімфу, дифундують у міжклітинну рідину, і тому дія їх може поширюватися на близько розташовані клітини-органи, тобто їх вплив має місцевий характер. Вони також можуть мати дистантний вплив, що поширюється на клітини-мішені на відстан