развитие и формирование представлений об анатомии и начинаются с глубокой древности.
среди первых известных ученых-анатомов следует назвать алкемона из кратоны, который жил в v в. до н. э. он первый начал анатомировать (вскрывать) трупы животных, чтобы изучить строение их тела, и высказал предположение о том, что органы чувств имеют связь непосредственно с головным мозгом, и восприятие чувств зависит от мозга.
гиппократ (ок. 460 — ок. 370 до н. э.) — один из ученых медицины древней греции. изучению анатомии, эмбриологии и он придавал первостепенное значение, считая их основой всей медицины. он собрал и систематизировал наблюдения о строении тела человека, описал кости крыши черепа и соединения костей при швов, строение позвонков, ребер, внутренние органы, орган зрения, мышцы, крупные сосуды.
учеными-естествоиспытателями своего времени были платон (427—347 до н. э.) и аристотель (384—322 до н. изучая анатомию и эмбриологию, платон выявил, что головной мозг позвоночных животных развивается в передних отделах спинного мозга. аристотель, вскрывая трупы животных, описал их внутренние органы, сухожилия, нервы, кости и хрящи. по его мнению, главным органом в организме является сердце. он назвал самый крупный кровеносный сосуд аортой.
большое влияние на развитие медицинской науки и анатомии имела александрийская школа врачей, которая была создана в iii в. до н. э. врачам этой школы разрешалось вскрывать трупы людей в научных целях. в этот период стали известны имена двух ученых-анатомов: герофила (род. ок. 300 до н. э.) и эрасистрата (ок. 300 — ок. 240 до н. герофил описал оболочки головного мозга и венозные пазухи, желудочки мозга и сосудистые сплетения, глазной нерв и глазное яблоко, двенадцатиперстную кишку и сосуды брыжейки, простату. эрасистрат достаточно полно для своего времени описал печень, желчные протоки, сердце и его клапаны; знал, что кровь из легкого поступает в левое предсердие, затем в левый желудочек сердца, а оттуда по артериям к органам. александрийской школе медицины принадлежит также открытие способа перевязки кровеносных сосудов при кровотечении. крупными учеными-анатомами xix и первой половины xx века, оставившими большой след в развитии анатомии, были следующие ученые.
п. а. загорский (1764-1846) - автор первого оригинального учебника анатомии "руководство к познанию человеческого тела". он начал систематическое изучение аномалий и вариаций строения и первый стал применять сравнительно-анатомические данные к уяснению строения человека.
и. в. буяльский (1789-1866) - автор атласа "таблицы хирургической анатомии".
а. м. шумлянский (1748-1795) - оригинальный исследователь, давший много ценного по изучению строения почек.
x. и. лодер (1758-1832) - один из учителей н. и. пирогова. по плану лодера был построен анатомический театр московского университета и создан музей. он написал прекрасный учебник по анатомии, а составленный им анатомический атлас долгое время оставался непревзойденным.
самым анатомом и хирургом xix века был н. и. пирогов (1810-4881). н. и. пирогов начал изучение анатомии в те времена, когда эта наука не имела еще достаточно широкого применения в медицине. "я застал еще в берлине практическую медицину, - вспоминал пирогов, - почти совершенно изолированную от главных реальных ее основ: анатомии и . было так, что анатомия и сами по себе, а медицина сама по себе. и сама хирургия не имела ничего общего с анатомией. ни руст, ни грефе, ни диффенбах (знаменитые хирурги - а с.) не знали анатомии. о профессорах терапии и патологии, о клиницистах по внутренним болезням и говорить нечего". будучи за границей, пирогов добровольно работал ассистентом, лишь бы учиться. "у каждого человека, - говорил он, - надо учиться тому, что он лучше всего знает или делает".
Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:
рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;
рослини – зайці – лисиці - вовки.
В даних випадках ряди починаються з рослин. До іншого типу рядів живлення належать ряди, що розпочинаються з посліду тварин з невикористаними запасами речовин:
коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.
Прикладом ланцюгів живлення, які починаються з рослинних решток, може бути:
рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.
Для прикладу: майже всі ланцюги живлення в океані починаються з фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки). Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи. Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині океанів і морів.
Перший ланцюг живлення (ланцюг виїдання, або пасовищний) розпочинається з рослин. Джерело енергії, за рахунок якої існують усі організми, - Сонце. В процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними (перша ланка таких ланцюгів живлення) на хімічну з утворенням органічних сполук. При цьому лише близько 1% світлової енергії, що потрапляє на рослину, переходить у потенціальну енергію органічних речовин; решта розсіюється у вигляді теплоти та відбивається.
Коли тварини поїдають рослини, то інша частина енергії, що міститься в кормах, витрачається на різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10% енергії кормів переходить у новозбудовану речовину тіла тварин.
Травоїдних тварин поїдають хижаки (на цьому і завершується ланцюг виїдання). Приклад такого типу ланцюга живлення: планктонні водорості - планктонні тварини - риби - рибоїдні птахи і м'ясоїдні ссавці. Інший приклад: рослини - комахи - комахоїдні птахи - хижі птахи.
Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів, які ними живляться. В результаті діяльності мікроорганізмів утворюється напіврозщеплена маса - детрит. Такий ланцюг живлення називають ланцюгом розщеплення (детритним).
Кожний ланцюг має розгалуження й ускладнюється наявністю в природі паразитів і над-паразитів. Наприклад, ховрах живиться рослинами, на ньому паразитують блохи, в кишках яких є бактерії, в бактеріях - віруси.
В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв'язки, оскільки майже завжди різні компоненти живляться різними об'єктами і самі є поживою для різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує цілісність і динамічність біоценозу.
Кожна з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15% енергії харчів для побудови речовини свого тіла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утворюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що внаслідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається правилом екологічної піраміди.