Тваринництво вносить безпосередній внесок в забезпечення засобів до існування у всьому світі, забезпечуючи не лише їжу, а й непродовольчі товари, тягову силу і фінансове забезпечення. Продукція в тваринництві вже становить більше однієї третини сільськогосподарського ВВП в країнах, що розвиваються, і ця частка, як очікується, буде збільшуватися. Швидко зростаючий попит на продукти тваринництва, відомий як "тваринницька революція", створив можливості для поліпшення добробуту принаймні деяких з майже одного мільярда бідних людей, які залежать від тваринництва для їх життєдіяльності. Проте, деградація земель, забруднення навколишнього середовища, глобальне потепління, ерозії генетичних ресурсів тварин, нестача води і виникають хвороби, все це, імовірно, буде створювати проблеми в зростаючому секторі тваринництва.
Конвенціональні технології та біотехнології в тваринництві внесли величезний вклад в підвищення продуктивності праці, особливо в розвинених країнах, а також можуть до в боротьбі з убогістю і голодом, скорочення загрози захворювань і забезпечення екологічної стійкості в країнах, що розвиваються. Є в наявності широкий спектр біотехнологій, які вже використовуються в країнах, що розвиваються в кожному з трьох основних секторів тваринництва, які можна класифікувати як відтворення, генетику і селекцію тварин, виробництво і годування тварин, і охорону здоров'я тварин.
У відтворенні, генетиці і селекції жівотнихіскусственное запліднення (AI) є ймовірно найбільш широко застосовується біотехнологією, особливо в поєднанні з кріоконсервації, що забезпечує значне генетичне покращення продуктивності, а також глобальне поширення відібраної чоловічий зародкової плазми. Комплементарні технології, такі як моніторинг статевих гормонів, синхронізація еструса і вживання сперми відібраного статі можуть підвищити ефективність штучного запліднення. Перенесення ембріонів забезпечує ті ж можливості для самок, хоча і в набагато менших масштабах і з набагато більш високою ціною. Молекулярні техніки ДНК-маркерів можна також використовувати для генетичного поліпшення, через селекцію за до маркерів, з використанням маркерів розміщених поруч з важливими нас генами, а також для опису і збереження генетичних ресурсів тварин. Використання більшості молекулярних маркерних систем залежить від ланцюгової реакції полімерази (PCR), яка є важливим методом для ампліфікації специфічних послідовностей ДНК.
Штучне запліднення практикується в деякій мірі в більшості країн, що розвиваються. Його застосування, в першу чергу, стосується молочної худоби в приміських районах, де існують додаткові послуги, в тому числі маркетинг молока. Висока вартість рідкого азоту для кріоконсервації сімені часто обмежує використання штучного запліднення далеко від міст. Штучне запліднення зазвичай використовується для схрещування з імпортної зародкової плазмою, швидше за ніж для кращого місцевого генетичного матеріалу, в зв'язку з нестачею програм ідентифікації, обліку та оцінки тварин. Відсутність системи ідентифікації тварин вищого качества.ісключает (поряд з відсутністю технічних можливостей) використання більш досконалих технологій, таких як перенесення ембріонів або селекцію за до маркерів, Молекулярні біотехнології в області відтворення, генетики та селекції тварин, як правило, обмежується генетичної характеризацією, звичайно за до міжнародного співробітництва.
Біотехнології для виробництва і годування жівотнихзачастую засновані на використанні мікроорганізмів, в тому числі, вироблених за до технології рекомбінантної ДНК. Технології ферментації використовуються для виробництва живильних речовин (таких як певні незамінні амінокислоти або цілі білки), або для поліпшення засвоюваності кормів для тварин. Мікробні культури використовуються для підвищення якості силосу, або для поліпшення травлення коли їх використовують в якості пробіотиків. Були розроблені рекомбінантні бактерії, які виробляють певні ферменти і гормони покращують використання поживних речовин, які можуть збільшити продуктивність (наприклад, соматотропний гормон) і / або зменшити впливу на навколишнє середовище (наприклад, фітазою). Ферменти деградуючі рослинні волокна були також використані для збільшення продуктивності тварин і зменшення забруднення навколишнього середовища. худоби..
При занятиях на турнике, необходимо всё время помнить о технике безопасности. Пренебрежении правилами безопасности чревато травмами, а именно падениями, растяжениями связок и вывихами. Упражнения на турнике выполняются под весом собственного тела, но без отягощения.
Ни в коем случае нельзя изменять технику выполнения упражнения. Постоянно надо следить за правильным хватом – большой палец охватывает турник снизу, он не должен прижиматься к остальным. Сильные кисти рук, которые выдержать вес тела - это важная часть безопасности занятий - дело времени и итог постоянных тренировок. Спортсмены, которые только начинают занятия, настоятельно рекомендуется пользоваться специальными страховочными лямками. Такая страховка не позволит упасть с турника.
Все сложные упражнения рекомендуется осваивать постепенно, сначала рекомендуется научиться хорошо выполнять подводящие элементы. Приступать к главной части тренировки на турнике можно только лишь после хорошей разминки. Разогретые мышцы и тело наиболее устойчиво к травмам. При занятиях на турнике ни в коем случае недопустимы резкие, рывковые движения. Плавность подъема и спуска позволяет равномерно распределить нагрузку на мышцы. Нельзя пренебрегать и правильным дыханием, это также не мало важная составляющая техники безопасности.
Объяснение:
Лишайники — своеобразные комплексные организмы, слоевище которых представляет собой объединение гриба и водоросли, находящихся в сложных взаимоотношениях друг с другом, чаще — в симбиозе. Известно свыше 20 тыс. видов лишайников.
От других организмов, в том числе и от свободноживущих грибов и водорослей, они отличаются формой, строением, характером обмена веществ, особыми лишайниковыми веществами размножения, медленным ростом (от 1 до 8 мм в год).
Особенности строения
Слоевище лишайников состоит из переплетенных грибных нитей — гиф, и расположенных между ними клеток (или нитей) водорослей.
Различают два основных типа микроскопической структуры слоевища:
Гомеомерный;
гетеромерный.
На поперечном срезе лишайника гомеомерного типа имеется верхняя и нижняя кора, которая состоит из одного слоя клеток гриба. Вся внутренняя часть заполнена рыхло расположенными грибными нитями, между которыми расположены клетки водорослей без какого-либо порядка.
Строение лишайника
Строение лишайника
В лишайнике гетеромерного типа клетки водорослей сосредоточены в одном слое, который получил название гонидиального слоя. Ниже него находится сердцевина, состоящая из рыхло расположенных нитей гриба.
Наружными слоями лишайника являются плотные слои грибных нитей, которые называются корковыми слоями. С грибных нитей, отходящих от нижнего коркового слоя, лишайник прикрепляется к субстрату, на котором произрастает. У некоторых видов нижняя кора отсутствует и он крепится к субстрату нитями сердцевины.
Водорослевой компонент лишайника состоит из видов, относящихся к отделам сине-зелёных, зеленых, жёлто-зелёных и бурых. Представители 28 родов из них вступают в симбиоз с грибами.
Большинство этих водорослей может быть и свободноживущими, но некоторые встречаются только в лишайниках и пока не обнаружены в свободном состоянии в природе. Находясь в слоевище, водоросли очень изменяются внешне, а также становятся более устойчивыми к высоким температурам, могут переносить длительное высушивание. При культивировании их на искусственных средах (отдельно от грибов) приобретают вид, характерный для свободноживущих форм.
Слоевище лишайников разнообразно по форме, размерам, строению, окрашено в различные цвета. Окраска слоевища обусловлена наличием пигментов в оболочках гиф и плодовых телах лишайников. Различают пять групп пигментов: зеленые, синие, фиолетовые, красные и коричневые. Обязательным условием для образования пигментов является свет. Чем ярче освещение в местах произрастания лишайников, тем ярче они окрашены.