З приходом осені листя на деревах змінюють свій колір. а потім й опадають. І виникає запитання - корисне чи шкідливе таке опале листя?Є різні думки з цього приводу. Естетично від цього отримуєш насолоду. А як усі в дитинстві любили бігати по килиму з листя і слухати його таємничий шурхіт. Художники люблять малювати осінню землю, вкриту різнобарвними шатами. а поети - оспівувати в своїзх віршах. А що ж з довкіллям?. З одного боку вважається, що опале листя, перегниваючи, представляє собою цінне добриво для рослин. Адже містить у собі велику кількість мікроелементів і мінералів, що так потрібні рослинам. А ще воно захищає грунт від промерзання, даючи можливість весняним травах почати свій розвиток ще під снігом. . Але якщо йдеть про великі міста, тут вже існує зовсім інша думка. В великих індустріальних центрах повітря забруднене викидами заводів, фабрик, величезної кількості машин. А листя, як лакмусовий папірець. вбирає в себе всі шкідливі викиди, що є у повітрі. І, перегниваючи, всі ці шкідливі речовини потрапляють прямісінько до рослин, отруюючи їх. Тому в містах опале листя збирають. Але інколи його просто спалюють, тим самим приносячи ще більшу шкоду не лише рослинам, але й людям. Адже дим від такого листя містить в собі величезну кількість канцерогенних речовин, які можуть призвести навіть до онкологічних захворювань.А ми це вдихаємо, поволі отруюючи свій організм. Тому однозначної відповіді на питання - корисне чи шкідливе опале листя дати не можна.
Аристотель разделяет науки на теоретические, цель которых — знание ради знания, практические и «поэтические» (творческие). К теоретическим наукам относятся физика, математика и «первая философия» (она же — теологическая философия, она же позднее была названа метафизикой). К практическим наукам — этика и политика (она же — наука о государстве)[3][4]. Одним из центральных учений «первой философии» Аристотеля является учение о четырёх причинах, или первоначалах.Учение о четырёх причинах[править | править исходный текст]В «Метафизике» и других трудах Аристотель развивает учение о причинах и первоначалах всего сущего. Причины эти таковы:Материя (греч. ΰλη, греч. ὑποκείμενον) — «то, из чего». Многообразие вещей, существующих объективно; материя вечна, несотворима и неуничтожима; она не может возникнуть из ничего, увеличиться или уменьшиться в своём количестве; она инертна и пассивна. Бесформенная материя представляет собой небытие. Первично оформленная материя выражена в виде пяти первоэлементов (стихий): воздух, вода, земля, огонь и эфир(небесная субстанция).Форма (греч. μορφή, греч. тò τί ἧν εἶναι) — «то, что». Сущность, стимул, цель, а также причина становления многообразных вещей из однообразной материи. Создает формы разнообразных вещей из материи Бог (или ум-перводвигатель). Аристотель подходит к идее единичного бытия вещи, явления: оно представляет собою слияние материи и формы.Действующая, или производящая причина (греч. τὸ διὰ τί) — «то, откуда». Характеризует момент времени, с которого начинается существование вещи. Началом всех начал является Бог. Существует причинная зависимость явления сущего: есть действующая причина — это энергийная сила, порождающая нечто в покое универсального взаимодействия явлений сущего, не только материи и формы, акта и потенции, но и порождающей энергии-причины, имеющей наряду с действующим началом и целевой смысл.Цель, или конечная причина (греч. τὸ οὖ ἕνεκα) — «то, ради чего». У каждой вещи есть своя частная цель. Высшей целью является Благо.
