Пріони - особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових (тобто таких, що не містять нуклеїнових кислот), що спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи у людей і ряду вищих тварин — пріонові хвороби, що, в свою чергу, входять до групи повільних інфекцій.
Пріонний білок має аномальну тривимірну структуру і здатний прямо каталізувати структурне перетворення гомологічного йому нормального клітинного білка в собі подібний (пріоновий), приєднуючись до білка-мішені і змінюючи його конформацію. Як правило, пріонний стан білка характеризується переходом α-спіралей білка в β-складчатість.
Віроїд - нфекційні агенти, які являють собою низькомолекулярну, висококомплементарну одноланцюгову молекулу РНК, замкнену в кільце, та на відміну від вірусів не мають білкової оболонки. Більшість віроїдів містить від 250 до 375 нуклеотидів — набагато менше, ніж віруси[1]. Спричинюють хвороби рослин. Послідовності нуклеотидів віроїдів не кодують власних білків.
Віроїди потрапляють у клітину рослини-хазяїна при вегетативному розмноженні, за до комах або механічним шляхом при пошкодженні тканин. Розмноження (реплікація) проходить за до ферментів РНК-полімераз хазяїна. При цьому реплікація нуклеїнових кислот самої клітини-хазяїна пригнічується. Залишається невідомим, яким чином РНК віроїда, не кодуючи ніяких білків, може пригнічувати біохімічні процеси рослини, та яким чином при реплікації працює РНК-полімераза, якій за звичайних умов як матриця потрібна ДНК.
1. неподвижность;2. клетки растений имеют плотные целлюлозные оболочки;3. в клетках находятся зелёные пластиды — хлоропласты, в них зелёный пигмент хлорофилл, поэтому возможен фотосинтез (получение энергии из неорганических веществ на свету при участии фотосинтетических пигментов). Благодаря хлоропластам большинство растений имеет зеленый цвет;4. в основном ведут прикреплённый образ жизни;5. запасные вещества в клетках накапливаются в виде крахмала;6. растут в течение всей жизни;7. жизнедеятельность регулируется фитогормонами
Почвенные бактерии как источник антибиотиков, пригодных для клинического применения, исследовали с первых лет пенициллиновой эры и продолжают исследовать до сих пор. Но микробиологам и врачам микроорганизмы почвы могут не только как продуценты антибиотиков.
Исследователи университета Макмастера (Канада) тестировали 480 штаммов почвенных бактерий на предмет устойчивости к 21 антибактериальному препарату. Оказалось, что представители каждого из штаммов были резистентны в среднем к семи и более соединениям.
Причем эта не зависела от среды обитания бактерий, т.к. одинаковые результаты были получены для представителей микрофлоры города, сельскохозяйственных угодий и нетронутых лесов северной части провинции Онтарио.
Авторы исследования утверждают, что эта устойчивость развилась не в результате воздействия лекарственных средств, а исключительно благодаря тому, что микроорганизмы существуют в окружении конкурирующих организмов, нередко вырабатывать свои собственные антибиотики.
Ученые уже были знакомы с большинством из наблюдаемых механизмов резистентности, однако некоторые оказались совершенно неизвестными. Сейчас исследователи занимаются изучением приемов, с которых бактерии изменяют функционирование своих генов с целью разработки новых методов защиты от антибиотиков.
Результаты работы могут иметь два практических приложения. Во-первых, они являются предупреждением врачам и биологам о том, какие новые механизмы лекарственной устойчивости могут проявиться у уже известных бактерий.
Пріони - особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових (тобто таких, що не містять нуклеїнових кислот), що спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи у людей і ряду вищих тварин — пріонові хвороби, що, в свою чергу, входять до групи повільних інфекцій.
Пріонний білок має аномальну тривимірну структуру і здатний прямо каталізувати структурне перетворення гомологічного йому нормального клітинного білка в собі подібний (пріоновий), приєднуючись до білка-мішені і змінюючи його конформацію. Як правило, пріонний стан білка характеризується переходом α-спіралей білка в β-складчатість.
Віроїд - нфекційні агенти, які являють собою низькомолекулярну, висококомплементарну одноланцюгову молекулу РНК, замкнену в кільце, та на відміну від вірусів не мають білкової оболонки. Більшість віроїдів містить від 250 до 375 нуклеотидів — набагато менше, ніж віруси[1]. Спричинюють хвороби рослин. Послідовності нуклеотидів віроїдів не кодують власних білків.
Віроїди потрапляють у клітину рослини-хазяїна при вегетативному розмноженні, за до комах або механічним шляхом при пошкодженні тканин. Розмноження (реплікація) проходить за до ферментів РНК-полімераз хазяїна. При цьому реплікація нуклеїнових кислот самої клітини-хазяїна пригнічується. Залишається невідомим, яким чином РНК віроїда, не кодуючи ніяких білків, може пригнічувати біохімічні процеси рослини, та яким чином при реплікації працює РНК-полімераза, якій за звичайних умов як матриця потрібна ДНК.