В) углеводов
Формула фотосинтеза: 6СО2+6Н2О=С6Н12О6+6О2
С6Н12О6 - конечный продукт обмена веществ - глюкоза, а глюкоза относится к углеводам
Еволюційна філогенія (або філогенез) (від. грец. філо - рід і генезіс - породжую) - розділ еволюційної біології, що вивчає шляхи історичного розвитку біорізноманіття Землі. Термін філогенез ввів у науку німецький учений Е. Геккель у 1866 р. Ним він визначав історичний розвиток окремих видів, систематичних груп та органічного світу в цілому. В сучасному розумінні поняття філогенія застосовується і для досліджень еволюції молекул, клітин, органів, систем органів, популяцій, окремих видів, екосистем та біосфери в цілому. Метою еволюційної філогенії є реконструкція походження і послідовності еволюційних перетворень та побудова природної системи органічного світу.
Вихідним методом для досліджень філогенезу був метод «потрійного паралелізму» з використанням знань морфології, ембріології та палеонтології. Сучасна еволюційна філогенія використовує дані генетики, біохімії, молекулярної біології та багатьох інших наук. Важливу інформацію для науковців дають методи молекулярної філогенетики, що досліджують філогенетичні відносини молекул ДНК, РНК і білків різних організмів. Так, було з’ясовано, що для встановлення еволюційних зв’язків між царствами і типами живих організмів найбільше значення має рРНК. Причина криється в тому, що ця молекула виникла на ранніх етапах становлення життя і є в усіх живих організмів.
Для ілюстрації філогенії еволюційних зв’язків між групами організмів застосовують філогенетичні дерева. Це зображення філогенетичних відносин у будь-якій природній групі організмів або в межах всього органічного світу.
Результати досліджень еволюційної філогенії найширше використовуються в біосистематиці для класифікації організмів, в біогеографії -для вивчення поширення, в етології - для дослідження еволюції поведінки, в медицині - для розуміння шляхів виникнення хвороботворних мікроорганізмів та ін.
Отже, предметом досліджень еволюційної філогенії є еволюційні зв'язки між організмами на різних рівнях організації живого та шляхи історичного розвитку біорізноманіття на Землі.
Объяснение:
Первые растения были свидетелями значительных изменений климата, они существовали еще задолго до появления самого человека.
Растения уникальны, они несут в себе множество функций для поддержания жизни на Земле:
накапливают огромные запасы ценного органического вещества и химической энергии,
выделяют кислород, защищают от ультрафиолетового излучения,
уменьшают количество углекислого газа,
принимают участие в круговороте минеральных и органических веществ,
растения непосредственно влияют на климат и температуру,
растительность участвует в формирование почв, предупреждает эрозию,
поддерживают водный режим.
Первоисточником кислорода на нашей планете являются сине-зеленые водоросли. Это – бактерии, которые наравне с высшими растениями обладают к фотосинтезу, они пережили всех своих предков и существовали, когда еще никого не было. Они встречаются повсеместно: в пресных водоемах, в соленых морях, на суше, и чувствуют себя прекрасно даже в самых экстремальных условиях.
Самыми древними лиственными растениями на земле, признают Селагинеллу, история существования которой насчитывает около сотни миллионов лет. «Ковровый папоротник» размножается спорами, это единственный представитель плаунов, древней группы растений, распространенной до нашей эры. В высоту эти растения – до 10 см, внешне напоминает папоротники и мхи. Широкое распространение получили в домашнем цветоводстве за свой интересный внешний вид.
Самым древним живым растением на Земле является дерево «старый Тикко». По данным ученых возраст дерева более 9550 тыс. лет. «Старый Тикко» - это ель обыкновенная, она имеет статус самого старого ныне существующего дерева. Ель растет в провинции Даларна в национальном парке Фулуфьеллет, Швеция. Ученые определили, что дерево сохранилось благодаря процессу «клонирования», при старой корневой системе, ствол дерева насчитывает только 600 лет.
Еще одна древнейшая ель растет в Херьедалене, Швеция и называется «Старый Расмус». Возраст этого растения составляет около 9500 тыс. лет.
Старейшим не хвойным деревом считается «Патриарх леса», который растет в Бразилии. Его примерный возраст около 3000 тыс. лет. Сейчас оно находится под охраной, т.к. растет в зоне активной вырубки.
Самый древний фикус растет на Шри-Ланке. Джайя Шри Маха Бодхи было высажено в 288 году до н.э. Для всех буддистов мира это дерево является священным и является местом паломничества, т.к. считается, что дерево было выращено из отростка, который посадил Будда.
Древнейшее оливковое «дерево Кормака» растет на острове Сардиния в Италии. Возраст этого растения около 3000 лет.
К сожалению, многие древние растения не сохранились до настоящего времени, многие не дожили из-за естественных причин. Некоторые из них были срублены по причине безопасности, многие подверглись браконьерству.
Но благодаря сохранившимся долгожителям мы можем узнать историю развития Земли, проследить как менялись условия жизни на нашей планете.
В) углеводов