Білки — важливий клас біологічних макромолекул, що містяться у всіх біологічних організмах, та складаються переважно з вуглецю, водню, азоту, фосфору, кисню і сірки. Всі білки є полімерами амінокислот. Ці полімери також відомі як поліпептиди і складаються з послідовності 20 різних L-α-амінокислот, що також називаються амінокислотними залишками. Для ланцюжків довжиною приблизно до 40 залишків замість терміну «білок» частіше використовується термін «пептид». Щоб бути здатним виконувати свою біологічну функцію, кожен білок приймає одну або більше конформацій, що утворюються за до ряду нековалентних взаємодій, таких як водневі зв'язки, іонні, вандерваальсівські і гідрофобні взаємодії. Для того, щоб зрозуміти функцію білків на молекулярному рівні, часто необхідно визначити тривимірну структуру білків. Галузь біології, що займається встановленням структури білків, називається структурною біологією та використовує такі методи як рентгеноструктурний аналіз і ЯМР-спектроскопія.
Число залишків, необхідне для виконання більшості специфічних біохімічних функцій, становить близько 40—50, що, здається, є нижчою межею розміру переважної більшості доменів. Розміри білків (але не пептидів) змінюються від цієї нижчої межі до кількох тисяч залишків в багатофункціональних або структурних білках. Оцінка середньої довжини більшості білків становить близько 300 залишків. Білки також часто формують білкові комплекси, що складаються з білкових субодиниць, наприклад багато тисяч молекул актину збираються у довгі мікрофіламенти.
Австралопитековые – двуногие человекообезьяны. Для определения физического типа австралопитеков можно выделить основные черты: двуногость, малый мозг, крупные зубы с толстой эмалью (мегадонтия) , небольшие клыки, отсутствие выраженного комплекса признаков в строении верхних конечностей, связанных с производством искусственных каменных орудий. В то же время в зависимости от древности и биологической специализации морфологические характеристики могут довольно существенно варьировать. Самые последние находки определили хронологические рамки существования всех известных типов австралопитеков от 1 до 7 млн. лет. В целом австралопитеков можно условно разделить на три основные группы, различные по морфологии и сравнительно последовательной сменявшие друг друга во времени:
Передвежение, органических веществ, и вверх и вниз
Передвежение, воды и мин.веществ,снизу вверх