Высшие споровые растения — это растения, которые населяют наземную среду и размножаются спорами.
Высшие споровые растения — это новый этап в эволюционном развитии растений. Высшим растениям, в отличие от низших, присуще расчленение тела на вегетативные органы: корень, листья и стебель. Вегетативные органы построены из разнообразных тканей.
Все высшие споровые растения, как правило, обитатели суходола, но среди них есть и обитатели водоёмов.
К высшим споровым растениям относятся все наземные листостеблевые растения, которые размножаются спорами. Это представители отделов:
Мохообразные, или Мхи (25 тыс. видов);
Плаунообразные, или Плауны (400 видов);
Хвощеобразные, или Хвощи (32 вида);
Папоротникообразные, или Папоротники (10 тис. видов).
Высшие растения появились в далёкой древности. Возможными их предками были бурые или зелёные водоросли, которые достигли высокой дифференциации тела и органов полового размножения.
Водная среда заселена в основном низшими растениями, тогда как на суше господствующими есть высшие, у которых с выходом на сушу образовался ряд характерных при к новой среде.
Характерные признаки высших споровых растений
Наличие разных типов тканей
Внешне растения покрыты тканью, защищающей их от неблагоприятных условий. Процесс фотосинтеза обеспечивается хорошо развитой хлорофиллоносной тканью. Благодаря наличию проводящих тканей происходит обмен веществ между подземными и надземными органами. Кроме того, хорошо развиты механические (опорные) и запасающие ткани.
Расчленение тела на органы
Прежде всего у высших растений сформировались специальные органы поглощения минеральных веществ из субстрата — ризоиды и корневые волоски. Поскольку общей биологической чертой всех высших растений является автотрофное питание, у них образовался фотосинтезирующий орган — листок. Стебель и корень сформировались для связи двух важных конечных аппаратов — корневого волоска и зелёной клетки листка, а так же для обеспечения стойкости растения в воздушной среде и почве.
Органы полового размножения всегда многоклеточные
Бывают двух типов: мужские (антеридии) и женские (архегонии).
Онтогенез начинается из зародыша
Зародыш развивается из зиготы — клетки, которая образуется в результате слияния гамет.
Наличие правильного чередования полового и бесполого поколений
Половое поколение называется гаметофит, бесполое — спорофит.
Преобладание в цикле развития спорофита (за исключение мохообразных)
Прогрессивное развитие спорофита вызвано высокой при к наземным условиям и великим объёмом генетической информации, свойственной диплоидному поколению.
Чередование поколений в жизненном цикле высших споровых растений
Определение 2
Жизненным циклом называется черёд фаз в развитии растения, по завершении которых растительный организм достигает зрелости и становится давать начало будущим поколениям (половому — гаметофиту и бесполому - спорофиту).
Жизненный цикл высших споровых растений состоит из ритмического чередования двух поколений: бесполого (спорофита) и полового (гаметофита).
На спорофите образуются спорангии — органы бесполого размножения, в которых формируются споры. Из них развиваются гаметофиты, то есть особи полового поколения, которые могут быть одно- и двуполыми.
На гаметофите образуются антеридии — мужские половые органы и архегонии — женские. В антеридиях формируются подвижные сперматозоиды, а в архегониях — неподвижные яйцеклетки.
Оплодотворение возможно только при наличии капельножидкой воды. Вода необходима для передвижения сперматозоида к яйцеклетке. Из оплодотворённой яйцеклетки развивается зародыш, который растёт и превращается на особь бесполого поколения — спорофит.
Следует помнить, что из зиготы развивается лишь спорофит, а из споры — лишь гаметофит.
Замечание 1
В цикле развития большинства споровых растений (за исключением мохообразных) преобладает спорофит, который значительно лучше при к жизни в сложных условиях наземной среды. То есть, для эволюции высших споровых растений (кроме мхов) характерна тенденция к преобладанию и усовершенствованию спорофита при одновременной редукции гаметофита.
ПЛІД - це генеративний орган квіткових рослин, який утворюється після процесів запліднення (видозмінена у процесі запліднення квітка).
Кількість плодів залежить від кількості маточок у квітці.
Кількість насіння в плодах залежить від кількості насінних зачатків у зав'язі маточки.
Значення плоду:
• слугує для поширення;
• захищає насінини від несприятливих впливів довкілля.
Різноманітність плодів пов'язана з різними поширення рослин.
БУДОВА ПЛОДУ.
До рослини плід кріпиться за до плодоніжки.
Плід складається з однієї чи кількох насінин, оточених стінкою плода – оплоднем, або перикарпієм (від грец. пери - біля, навколо і карпос - плід).
Оплодень, або перикарпій, складається з трьох шарів:
• зовнішнього – екзокарпію;
• середнього – мезокарпію;
• внутрішнього - ендокарпію.
Стінка плода утворюється насамперед зі стінок зав'язі (плоди вишні, персика, сливи). У формуванні стінки плода можуть брати участь й інші частини квітки: квітколоже, основи тичинок, чашолистків і пелюсток (плоди яблуні, суниць, помідорів).
Ознаки класифікації плодів:
1) за розвитком із простої маточки (прості) або складної маточки (складні);
2) за будовою стінки (сухі або соковиті);
3) за кількістю насінин у плоді (однонасінні або багатонасінні);
4) за здатністю розкриватися (розкривні) або розпадатися (нерозкривні).
Плід з квітки з одною простою маточкою: біб, горішок, зернівка, кістянка.
Плід з кількома плодиками з квітки з кількома простими маточками: багатолистянка (іорлики, калюжниця), багатогорішок (жовтець, суниця, шипшина), багатокістянка (ожина, малина).
Плід з квітки зі складною маточкою: коробочка, стручок, ягода, померанець, яблуко, гарбузина, кістянка, горіх крилатка, сім'янка, кістянка.
Супліддя – щільне зібрання плодів, що утворились з окремої квітки суцвіття та зрослися між собою (шовковиця, ананас, буряк, інжир).
Плоди за кількістю насінин: однонасінні (горіх, крилатка, сім'янка, кістянка) та багатонасінні (коробочка, стручок, ягода, померанець, яблуко, гарбузина, кістянка).
Особливості будови шарів оплодня (стінки плоду) зумовлюють різноманітність плодів.
СОКОВИТІ ПЛОДИ.
Стінка дозрілого плода залишається соковитою і може містити цукри, що надають плоду солодкого смаку.
Кістянка (однонасінна, з простої маточки)
Шкірястий зовнішній, м'ясистий середній, дерев'янистий внутрішній, який утворює кісточку
Вишня, слива, абрикос, персик, алича, черешня, мигдаль, кокосова пальма
Кістянка (багатонасінна, зі складної маточки)
Шкірястий зовнішній, м'ясистий середній, дерев'янистий внутрішній, який утворює кісточку
Калина, бузина, крушина
Шкірястий зовнішній, соковитий середній шар плода, внутрішній ущільнений
Лимон, апельсин, мандарин
СУХІ ПЛОДИ.
Під час дозрівання стінка плода висихає, і вміст води в ній значно зменшується (всі шари шкірясті або дерев'янисті і щільно зростаються між собою).
Сухі плоди за особливістю його відкриття:
• розкривні плоди переважно багатонасінні (біб, стручок, стручечок, коробочка);
• нерозкривні містять здебільшого лише одну насінину (горіх, сім'янка, зернівка).
Сухі плоди: багатолистянка, багатогорішок, листянка, біб, стручок, стручечок, сім'янка, зернівка, горіх, коробочка тощо.