ответ: 1) Для проростання насіння потрібна сукупність таких умов: достатнє зволоження ґрунту, доступ повітря та певна температура, а для деяких видів ще й світло. 2) Весна
У багатьох рослин оживають наземні частини. Рослини перебувають у стані цвітіння. Дерев'янисті форми рослин характеризуються активним рухом мінеральних речовин.
Літо
Астрономічний кінець весни припадає на 21—22 червня — день літнього сонцестояння. Наявність великої кількості тепла, вологи, світла сприяють активному розвитку рослин. Більшість дерев, на яких достигає насіння запасають органічні речовини. Велика кількість кущів і дерев цвіте. Червень — період масового цвітіння рослинності луків. Липень — цвітіння водяних рослин. Це біогеографічне еволюційне пристосування місцевої флори для збереження пилку від дощів.Осінь
Дерева готуються до зими — уповільнюється обмін речовин. Листопад сприяє видаленню продуктів обміну речовин, які накопичуються у листі і отруюють рослину, зберігає рослини від механічних пошкоджень під дією снігу. Характерна його ознака — різнобарвне листя. Зміна забарвлення — це результат руйнування хлорофілу. Хлорофілові зерна недовговічні. Вбираючи сонячну енергію, потрібну для процесу фотосинтезу, хлорофіл руйнується і знову утворюється в рослинах, причому це може відбуватися тільки на світлі. Однак, хлорофіл — не єдиний пігмент листя, існує також жовтий ксантофіл і жовтогарячий каротин. Влітку вони зовсім не помітні, бо замасковані інтенсивним зеленим забарвленням хлорофілу. Восени в міру згасання діяльності листка (у зв'язку з утворенням в його черешку коркового шару) в ньому уповільнюється, а потім і зовсім припиняється утворення хлорофілу, а руйнування триває. Через це жовті пігменти, яких не видно було до цього, стають усе помітнішими. Червоні тони характерні для крон кленів (Acer) і осик (Populus tremula), червоного дуба (Quercus borealis), бруслини (Euonymus verrucosa), скумпії (Cotinus coggygria). Листя липи (Tilia), берези (Betula) не має червоних відтінків, воно забарвлюється лише в жовті і золотисті кольори
Зима
Астрономічний початок зими 21—22 грудня — день зимового сонцестояння. У цей час на північну півкулю припадає найменша кількість сонячних променів. Рослини взимку перебувають у стані глибокого спокою. Сніг, як поганий провідник тепла захищає рослини від переохолодження. Однорічні рослини гинуть залишаючи насіння, яке здатне витримувати наднизькі температури (-270 °C). У багаторічних рослин гине наземна частина, а підземна залишається (коріння, бульби, цибулини). Стовбур і гілки дерев вкриті корою, у якій протягом життя відкладається особлива кіркова тканина, яка відмокає й заповнюється повітрям й зберігає від переохолодження стовбур 3) Водорості виробляють величезну масу органічної речовини ґрунту, що підвищує його родючість, збагачують повітря киснем, слугують основою живлення для багатьох ґрунтових тварин, беруть участь в утворенні осадових порід та ґрунтоутворенні 4)Ярусність – просторове розташування рослинного угруповання. Розрізняють надземну (визначається певним розташуванням надземних частин різних видів рослин за висотою) і підземну (розташуванням їхніх підземних частин за глибиною проникнення в ґрунт).
Виділяють до п'яти основних надземних ярусів рослинного угруповання (верхні яруси зазвичай обирають світлолюбні рослини, а нижні - тіньовитривалі і тіньолюбні).
У мішаному лісі верхній надземний ярус складають високорослі дерева (сосна, дуб, граб), рослини наступного ярусу - це невисокі дерева (дика груша), третій ярус чагарників (ліщина, ожина), четвертий - трав'янистих рослин (розрив-трава, медунка, барвінок), п'ятий - мохи, гриби. Особливий ярус - лісова підстилка, утворена рештками рослин, опалим листям.
Підземні органи рослин - корені, кореневища, цибулини, бульби тощо також розташовані ярусами(найглибше проникає коріння дерев, вище розташовані корені чагарників, ближче до поверхні - корені трав'янистих рослин).
У зв’язку із чергуванням сезонів року в рослинних угрупованнях постійно відбуваються різні зміни (восени відмирають трав'янисті рослини або лише їхні надземні частини, листопадні деревні рослини скидають листки, навесні рослини розвиваються з насіння або підземних частин, розпускаються листки, квітки). 5)У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою
Дәрумен — адам мен жануарлардың тіршілігіне, олардың ағзасындағы зат алмасудың бірқалыпты болуы үшін аз мөлшерде өте қажетті биологиялық активті органикалық қоспалар. Дәрумен (латынша віта – тіршілік және амин) туралы ілімнің негізін 1880 жылы орыс дәрігері Николай Лунин салды. 1912 жылы поляк дәрігері Казимеж Функ сол кезге дейін жасалған тәжірибелер нәтижесін қорытындылап, ғылымға дәрумен терминін енгізді. Дәрумен немесе витамин - салыстырмалы құрылысы күрделі емес және әртүрлы табиғаты бар төменгі молекулярлы органикалық қосылыстардың тобы. Бұл жиынды химиялық табиғаты бойынша органикада біріктіріледі, олардың ортақ қасиеті гетеротрофтылармен азық түрінде тұтынатынында. Автотрофты ағзалар да дәруменге мұқтаж болып келеді, дегенмен олар дәруменді синтез жолымен не тікелей қоршаған ортадан алады.
А.
Дәрумен.
Тағамдар құрамында (немесе қоршаған ортада)дәрумендер саны айтарлықтай көп емес болғандытан, олар микронутриент болып табылады. Дәрумендер қатарына әдетте микроэлементтер мен алмастырылмайтын амин қышқылдары жатқызылмайды.
Дәрумендерді зерттейтін ілім витаминология деп аталады.
Дәрумендердің көбісі коферменттер болып табылады. Дәрумендердің көпшілігі ферменттердің негізгі құрамдас бөлігі болып табылады. Ағзада үздіксіз жүріп жататын химиялық реакциялар, мысалы, ішкен тағамның, мал азығының ыдырап, қорытылуы, ферменттердің қызметіне байланысты. Тағамның құрамында дәрумен жеткіліксіз болса, адам әр түрлі ауруға шалдығады. Ал дәруменді (әсіресе, А және Д дәрумендерін) шамадан тыс көп қабылдау ағзаның улануына (гипервитаминоз) соқтырады. Ол көбінесе, жас балаларда жиі кездеседі. Қазір барлық дәрумендерді суда еритін дәрумен, майда еритін дәрумен және дәрумен тектес заттар деп бөледі.
Объяснение:
СИПАТТАМАСЫ БЕРІЛМЕГЕН
систематика - научная дисциплина, в задачи которой входит разработка принципов классификации живых организмов и практическое приложение этих принципов к построению системы органического мира. Под классификацией здесь понимается описание и размещение в системе всех существ.
2 - группа особей, сходных по морфолого-анатомическим, физиолого-экологическим, биохимическим и генетическим признакам, занимающих естественный ареал свободно скрещиваться между собой и давать плодовитое потомство.