тварин, що в процесі еволюції сформувалась у водному середовищі і живе тільки у ньому. У світовій фауні нараховується близько 21 тис. видів риб, з них в Україні - близько 200. Поширені риби у найрізноманітніших водоймах: океанах, морях, річках, озерах, ставках.
У зв'язку з життям у водному середовищі у риб сформувалися ознаки, що дозволяють їм існувати у даному середовищі.
Для більшості риб характерна веретеноподібна, обтічна форма тіла. У тілі риб виділяють три відділи: голову, тулуб, хвіст. Між головою і тулубом розміщена зяброва щілина, а між тулубом і хвостом - анальний отвір. На голові містяться ротовий отвір, пара очей і пара ніздрів. Органами руху є плавці. На тулубі є парні (грудні та черевні) і непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці.
За до парних плавців риба піднімається і опускається в товщі води, повертає тіло, зберігає рівновагу. Непарні плавці надають тілу стійкості. Уздовж тіла від голови до хвостового плавця тягнеться бічна лінія, завдяки якій риби сприймають коливання води, напрям руху здобичі або хижака, рухи власного тіла тощо.
Зовні тіло вкрите лускою, яка виконує захисну функцію. У шкірі є багато залоз, що виділяють слиз, який зменшує тертя риби об воду, а також захищає її від збудників бактеріальних і грибкових хвороб.
Скелет риб представлений скелетом голови (черепом), скелетом тулуба (хребтом) скелетом плавців. Череп захищає головний мозок; він нерухомо з'єднаний з передньою частиною хребта. Хребет складається із двох відділів: тулубового і хвостового. У хрящових риб він залишається хрящовим упродовж всього життя, а у кісткових риб - замінюється кістковим.
Скелет плавців представлений кістковими променями. Парні плавці опираються на пояси кінцівок. Скелет захищає внутрішні органи і є опорою для розвиненої поперечно-посмугованої мускулатури, яка у риб складається з м'язових сегментів складної будови. Найкраще розвинені у риб м'язи спини і хвоста.
Травна система починається ротовим отвором. У більшості риб на щелепах і деяких кістках ротової порожнини містяться дрібні гострі зуби, які беруть участь у захопленні та утримуванні здобичі. Через глотку і короткий стравохід їжа потрапляє в шлунок, а далі - у кишечник, який закінчується анальним отвором. У риб добре розвинені печінка і підшлункова залоза; слинних залоз немає.
У більшості риб є плавальний міхур - тонкостінний виріст кишки, заповнений сумішшю газів (киснем, азотом, вуглекислим газом). Змінюючи об'єм плавального міхура, риби змінюють свою питому вагу і регулюють глибину занурення (при збільшенні об'єму - піднімаються догори, а при зменшенні - опускаються нижче). У хрящових риб плавального міхура немає, тому їх плавці постійно перебувають у русі.
Органи дихання риб - зябри. У кісткових риб вони містяться на чотирьох зябрових дугах. На зовнішньому боці зябрових дуг містяться зяброві пелюстки, пронизані густою сіткою капілярів, де відбувається газообмін.
Дихає риба киснем, розчиненим у воді. На внутрішній поверхні зябрових дуг розташовані зяброві тичинки - своєрідний цідильний апарат, що запобігає потраплянню їжі у зябра. У хрящових риб зяброві кришки відсутні; з боків або знизу голови є п'ять-сім зябрових щілин, що відкриваються самостійним отвором назовні.
Кровоносна система риб представлена двокамерним серцем, що складається з передсердя і шлуночка, і судинами, що утворюють одне коло кровообігу.
Видільна система представлена нирками, що розташовані вздовж хребта і щільно до нього прилягають, сечоводами і сечовим міхуром. У самок сеча вивільняється через самостійний отвір, що знаходиться позаду анального отвору, а у самців - через сечостатевий отвір.
Риби здебільшого роздільностатеві тварини. Для кісткових риб характерне зовнішнє запліднення та розвиток з перетворенням (з ікри розвивається личинка, а потім - мальок).
Запліднення у хрящових риб - внутрішнє, яйця відкладаються у капсули із рогоподібної речовини. У багатьох видів хрящових риб ігається яйцеживонародження (яйця затримуються у статевих шляхах самки і виводяться назовні з уже, як сформований організм), а зрідка - навіть живонародження.
ТОКСОПЛАЗМОЗ
Объяснение:
Токсоплазмоз представляет собой инфекционное заболевание, вызванное паразитами «Toxoplasma gondii», характеризующееся поражением центральной нервной системы, а также патологическим увеличением размеров печени, селезенки и лимфатических узлов.
«Toxoplasma gondii» имеет свойство паразитировать в организме людей и различных тепло-кровных животных, а «главными хозяевами» токсоплазм принято считать кошек и других представителей семейства кошачьих.
Обычно для человека токсоплазмоз не представляет опасности. Больной токсоплазмозом может десятилетиями не догадываться о том, что он болен лишь потому, что живущие в организме человека паразиты никак себя не проявляют. Однако существует риск активизации микроорганизмов, что приводит к серьезным осложнениям. Как правило, опасность данного заболевания возникает в тот период времени, когда у человека резко снижается иммунитет.