Особенности строения птиц связанные с полетом
1. Передние конечности видоизменились в крылья
2. Тело покрыто перьями, в том числе создающими плоскость крыла и пуха, защищающего от ветра и холода
3. Кости облегченные с воздушными полостями внутри. Часть костей редуцировалась, а часть срослась, что придает особую прочность скелету .
4. На задних конечностях расположение пальцев 3 вперед и 1 назад ( или 2 вперед и 2 назад) позволяет крепко и легко обхватить ветки при приземлении
5. Скелет плеча усилен. При полете тело висит на крыльях и от этого сильно разрослись коракоидные кости, ключицы срослись в вилочку.
6. На ноге появилась цевка (сращение костей плюсны и предплюсны) и в целом строение ноги позволяет хорошо гасить удары при приземлении.
7. Мышцы и сухожилия на ноге устроены так, что когда птица обхватывает ветку, ее сухожилия как бы запирают сустав и хватка не ослабевает даже во сне
8. Обтекаемая форма тела
9. Расположение перьев подобно черепице в нахлест
10. подвижный хвост выполняющий роль руля
11. Подвижная шея
12. Утрата зубов и появление клюва.
13. Редукция 1 яичника и мочевого пузыря, короткий кишечник
14. Появился киль как место прикрепления мощных грудных мышц, работающих в полете
15. Появление 2 отделов желудка - мускулистого и железистого
16. Легкие с воздушными мешками и механизм двойного дыхания
17. Четырехкамерное сердце, полное разделение артериальной и венозной крови
18. Высокий уровень обмена веществ
19. Хорошо развитые органы зрения ( более совершенная, чем у рептилий аккомодация) и слуха
Подробнее - на -
Мохоподібні – бріофіти (бріологія – наука про мохи) – вищі спорові рослини, багаторічні, дрібні (2-50 мм) живуть в помірному та холодному поясах, в тропіках, в гірських районах, сухих степах і пустелях. Мохи є: зелені зозулин льон (звичайний), маршанція; білі а) торф’яний мох (сфагнум). Деякі з мохів протягом років можуть зберігати життєздатність знаходячись у висушеному стані.
В життєвому циклі мохів є чергування двох поколінь:..., домінує гаметофіт. Мохи нерозчленовані, погано захищені від нестачі вологи. Невелика висота стебла обумовлена недостатньою ризоїдів як водопоглинаючого органа (відсутність справжніх судинних тканин), а також відсутністю добре розвиненої механічної тканини.
Зозулин льон. Будова гаметофіту. Вегетативне тіло представлене сланню, що складається з стебла і листків, коренів немає, є ризоїди – вирости поверхневих клітин тіла. Стебло покрите шкірочкою, під нею механічна тканина, далі в глибину основна, і в центрі примітивний провідний пучок. Стебло невелике (30-40 мм), трав’янисте, пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими лінійно-ланцетними листками. Листки дрібні, лускаті, на чоловічих екземплярах листки більші, сидять густіше і мають червонуватий колір.
Зозулин льон – дводомна рослина, бо чоловічі і жіночі статеві органи містяться на різних рослинах. Ризоїди виконують функції кореня: утримання рослини в ґрунті та всисання з нього розчинів поживних речовин. Але на відміну від коренів, ризоїди не мають тканин. На верхівці стебла чоловічої особини формуються антеридії, у яких дозрівають сперматозоїди; на верхівці стебла жіночої особини формуються архегонії, де дозрівають яйцеклітини.
Запліднення відбувається за участю вологи, ранньою весною. Сперматозоїд проникає до яйцеклітини за до води і відбувається запліднення. З заплідненої яйцеклітини виростає спорофіт: він складається з стопи, стеблоподібної ніжки і коробочки, що накрита кришечкою. В коробочці містяться спорангії, в яких достигають спори.
Коробочка має спеціальне пристосування до розсіювання спор. Кришечка з коробочкою з’єднана зубчиками, які в суху погоду відчиняються назовні і цим самим відкривають вихід дозрілим спорам. Спора падає на землю і починає проростати, утворюючи протонему – тонкі розгалужені нитки, які мають верхівкову бруньку, з якої виростають дорослі рослини моху.
Зозулин льон – рослина багатолітня, тому на другий рік на чоловічих і жіночих рослинах утворюються антеридії і архегонії. За характером живлення – автотрофи (фотосинтез в хлоропластах). Зозулин льон може вбирати води в 4 рази більше за власну масу. Практичне значення зеленого моху незначне, часом його використовують, як підстилку для тварин. Може спричинити заболочення лісу.
Сфагнум (білі мохи – сфагнові) – торф’яний мох. Одержав таку назву, бо бере участь в утворенні торфу, а білий – бо в сухому стані він забарвлений в білий, або ясно-зелений колір. В Україні – 30 видів. Будова гаметофіту – стебло (10-15 см) галузисте, вкрите листочками, коренів і ризоїдів сфагнум немає, прикріплюється нижньою частиною стебла. Росте він верхівкою і в міру росту нижня частина стебла відмирає.
Листки сфагнуму складаються з 2-х типів клітин – одні клітини довгі і вузькі, заповнені хлорофілом (хлорофілоносні, здатні до асиміляції (фотосинтез)), між ними розміщені великі овальні, мертві клітини з тонкими стінками і великими порами. Мертві клітини заповнені водою, а при висиханні повітрям (робляться білими). За до листків, сфагнум вбирає воду як губка (в 25 разів більше за свою масу).
Сфагнум – однодомна рослина (чоловічі і жіночі органи на одній рослині). Процес запліднення відбувається ранньою весною при наявності води. З зиготи виростає спорофіт, що являє собою ніжку з кулястою коробочкою. Спора випадає на ґрунт і проростає, утворюється протонема з ризоїдами, в дорослої рослини їх нема. Бруньки протонеми дають нову особину гаметофіт.
Объяснение:
Объяснение:
Донце это стебель от которого отходят придаточные корни, имеются своеобразные листья(чешуи) они сочные в них растворен сахар, есть еще почечка это
будущий побег, зеленый лук который вы хаваете вот это он