1.Відмінності в місцях зростання сосни і ялини.
2. Розміром сосни і ялини.
3. Розмір шишки сосни і ялини.
4. Форма хвої сосни і ялини.
5. Забарвлення хвої сосни і ялини.
6. Тривалість життя хвої сосни і ялини.
7. Коренева система ялини і сосни.
Объяснение:
1. Сосна звичайна росте переважно в регіонах помірного кліматичного поясу, які характеризуються холодними і вологими погодними умовами. Вона широко поширена в північних областях України, США та Канади. Періодично рослину можна зустріти на півдні Монголії і Китаю.
Ялина європейська частково ділить територію з сосною, однак, на відміну від останньої, відноситься до більш теплолюбних культур. Крім середньої смуги України, Канади і Сполучених Штатів в ареал її проживання входять і деякі країни Східної Європи і Центральної Азії.
2.Відмінність у висоті сосни і ялини не дуже помітне. Сосна звичайна досягає в середньому 25 — 40 м, що приблизно дорівнює розміру їли, яка виростає до 30 м. Правда, на відміну від сосни, розмір їли має велику варіативність. Так, серед представників цієї породи є як відносно невисокі екземпляри — до 15 м заввишки, так і справжні гіганти в 50 м і вище. Набагато більший інтерес викликає висота, на якій розташована хвоя цих рослин. Так, у сосни крона починається на відстані, рівному приблизно половині всієї довжини стовбура, в той час як хвоя їли починає рости практично над самою землею.
3.Відмінності рослин проявляються і в будові соснової і ялинової шишок. У обох порід шишки діляться на чоловічі і жіночі, однак зовні вони дуже відрізняються один від одного.
4.Відмінності сосни і ялини гаються і в довжині хвої. При найближчому розгляді листові пластини їли мають форму четирехгранніка, розмір яких коливається від 2 до 3 см. Крім того, утворюючи мутовку, вони кріпляться до гілок поодинці.
Соснові ж голки, на відміну від ялинових, мають більш гладку структуру і звужуються ближче до кінця. На гілках вони розташовуються попарно, а в довжину досягають 4 — 6 см.
5.Ялинові голки характеризуються насиченим темно-зеленим кольором, який не змінюється протягом всього життєвого періоду листових пластин. У хвої сосни переважають більш світлі відтінки зеленого. До того ж, вона, на відміну від голок ялини, має властивість жовтіти ближче до осені, набуваючи при цьому мідний колір.
6.Відрізняється і тривалість життя цих хвойних порід. Вважається, що середній вік сосни становить близько 300 — 350 років, в той час як ялина живе трохи менше — 207 — 300 років.
7.Крім свого зовнішнього вигляду, сосна і ялина мають і інші відмінності. Зокрема, можна говорити про особливості кореневих систем цих дерев.
Сосні властива стрижнева коренева система. Вона дуже потужна і має безліч відгалужень, які розходяться в сторони від товстого стрижневого кореня. Завдяки такій будові рослина дуже невибагливо до грунту і може виростати практично в будь-якому місці. .
Ялина також має стрижневу кореневу систему, але, на відміну від сосни, основне навантаження припадає на бічні корені, оскільки головний корінь атрофується після досягнення деревом 10-річного віку.
Риния, хорнеофитон, куксония, псилофит и др. составляют наиболее древний и самый примитивный отдел высших растений, геологическая история которого начинается с с и л у р и й с к о г о п е р и о д а и заканчивается в п о з д н е м д е в о н е (440-340 млн. лет назад). Его называют - риниофиты (Rhyniophyta).
Это наиболее просто устроенные высшие растения. У них был корневищеобразный орган р и з о м о и д (от греч. rhiza - корень), от которого вверх отходили стебли, а вниз - многочисленные р и з о и д ы. Стебель дихотомически ветвился. Самые крупные представители достигали 50 см высотой и около 5 мм в диаметре. Ветви со спорангиями получили название т е л о м о в (от греч. telos - конец), а участки между разветвлениями - м е с о м а м и (от греч. mesos - средний). Листья и корни у них отсутствовали. Анатомическое строение их очень примитивное. Проводящая система была слабо развита и представляла протостелу. Наличие покровных тканей и у с т ь и ц свидетельствует о том, что это были сухопутные растения. В ископаемом состоянии гаметофит риниофитов точно не установлен.
Классификация отдела риниофитов проста. Выделяют к л а с с Rhyniopsida, порядки Rhyniales и Psilophytales с соответствующими семействами. С родом псилофит сближают род тримерофит.
Риниофиты считают исходной предковой группой, от которой произошли моховидные, плауновидные, хвощевидные, псилотовидные, и папоротниковидные и праголосеменные. Они дали начало макрофилльной и микрофильной линиям эволюции высших растений. Теломная теория
Учение об общем происхождении и независимом развитии всех органов высших растений из теломов. Согласно Т. т. (создана В. Циммерманом, 1930, 1965), к-рой придерживается большинство совр. ботаников, высшие растения с наст, корнями и побегами происходят от риниофитов, тело к-рых было представлено системой дихотомич. ветвящихся простых цилиндрич. осевых органов — теломов и мезомов. В ходе эволюции в результате перевершинивания, уплощения, срастания и редукции теломов возникли все органы высших растений. Листья папоротниковидных (вайи) и семенных растений (макрофильная линия эволюции) возникли из уплощённых и сросшихся между собой систем теломов («плосковетки»); стебли — благодаря боковому срастанию теломов; корпи — из систем подземных теломов (ризомоидов). Осн. части цветка — тычинки и пестики — возникли из спороносных теломов и эволюционировали независимо от вегетативных листьев.