Більшість видів веде наземний б життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.
Бактерии играют большую роль в биологически важных круговоротах веществ на земле, осуществляя превращения, не доступные ни растениям, ни животным. сапрофитные бактерии обеспечивают минерализацию органических веществ, но вместе с тем они выполняют и отрицательную роль, вызывая гниение продуктов. гниение - это разложение азотсодержащих веществ с выделением аммиака. он встречается повсеместно, в результате чего земля очищается от трупов животных и растений, обеспечивая плодородие почв, но в то же время происходит порча продуктов питания. процесс гниения сопровождается выделением со2, аммиака и энергии, сероводорода, метана и др. при гниении образуются ядовитые вещества, поэтому употребление гниющих продуктов в пищу человеком или животным недопустимо. молочнокслое брожение - анаэробное окисление сахара, молока или других углеводов в молочную кислоту. осуществляется большой группой молочнокислых бактерий, которые используются для изготовления простокваши, кефира, кумыса, сметаны, сливочного масла, сыров. другие - сбраживают сахара растений, третьи - используют в квашении огурцов, капусты, силосовании кормов. образующаяся молочная кислота препятствует развитию гнилостных бактерий и обеспечивает сохранность сочных продуктов. силосование кормов позволяет сохранить от порчи сочные корма, убирать растительную массу в любую погоду. в сельском хозяйстве сапрофитные бактерии обогащают почву солями аммония, азотной и азотистыми кислотами, доступными для высших растений. (это нитрифицирующие бактерии, азотофиксирующие и клубеньковые бактерии). симбиозу с бактериями, бобовые играют важную роль в севооборотах, обеспечивая устойчивые урожаи. бактерии можно выращивать на дешевом сырье, отходах производства. это особенность используется в народном хозяйстве - в микробиологической промышленности. их используют для производства разнообразных органических веществ: столового уксуса, получают ферменты, лекарства и другие ценные вещества. их используют в текстильной, кожевенной промышленности (вымачивание льна, кожи), в медицине. выводы. 1. большая часть бактерий - сапрофиты, они разлагают органические вещества до минеральных, которые усваиваются растениями, и этим самым способствует круговороту веществ. 2. жизнь на земле была бы возможна без круговорота веществ, т.е. без деятельности бактерий. 3. использование бактерий в производсве выгодно: создаваемые ими органические вещества обходятся дешевле, чем при выращивании растений и животных.
В даний час яйцекладні, або однопрохідні, - це єдиний ряд підкласу клоачні класу ссавці типу хордові. Друга назва цього ряду - першозвірі, так як ці тварини, поряд із сумчастими, є найбільш примітивними з усіх сучасних ссавців. Назва ряду обумовлена наявністю характерних ознак у всіх тварин цієї групи. Однопрохідні мають клоаку, що утворюється за рахунок злиття кінцевих відділів кишечника та сечостатевої системи. Аналогично клоаку мають представники земноводних, плазунів і птахів. Також всі першозвірі відкладають яйця, а дитинчат, що вилупилися, самки вигодовують молоком.Будова скелета кінцівок, черепа, системи кровообігу, органів чуттів яйцекладних і плазунів подібні. Скам'янілі останки першозвірів були знайдені в пластах мезозойської ери юрського або пізнього крейдового періоду. Спочатку яйцекладні з'явилися в Австралії, а пізніше вони поширилися в Південній Америці та Антарктиді. Але до теперішнього часу однопрохідні тварини збереглися тільки в Австралії та на розташованих поблизу островах (Тасманія, Нова Гвінея).
Більшість видів веде наземний б життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.