Імунітет - це захисна реакція організму, спрямована проти сторонніх, не властивих даному організму агентів. До сторонніх тіл відносяться бактерії, віруси, клітини, такни. Явище імунітету відоме з кінця ХVIII століття. Воно було відкрито англійським лікарем Дженнером під час та лікування людей, що хворіли натуральною віспою.
ВИДИ
Природний імунітет - несприйнятливість до інфекційних захворювання, зумовлена біологічними властивостями та особливостями організму, яка передається від матері до дитини (природжений) або виникає після перенесеної хвороби (набутий).
Штучний імунітет досягається введенням в організм вакцин і сироваток. Він може бути активним (щеплення та вакцинація), коли вводять убитих або значно ослаблених збудників хвороби, і пасивним, коли імунітет досягається шляхом введення лікувальної сироватки, що містить готові антитіла.
За своєю природою імунітет може бути клітинним(фагоцитарним) і гуморальним (антитіла). Наближаючись до бактерій, лейкоцити обволікають їх і поглинають. Всередині лейкоцитів бактерії перетравлюються і знешкоджуються. Здатність лейкоцитів захоплювати і перетравлювати мікроорганізми і чужорідні частинки вчений назвав фагоцитозом, а лейкоцити - фагоцитами, тобто пожирачами. Пізніше було встановлено, що захисні властивості крові зумовлені не лише фагоцитарною активністю лейкоцитів, а й здатністю деяких видів лейкоцитів створювати антитіла у відповідь на проникнення в організм чужорідних агентів (антигенів). Антитіла виробляються в організмі специфічно на певний антиген. Антитіла виробляються за участю особливих лейкоцитів, які знаходяться не тільки в крові, але і в лімфі. Саме тому цей вид лейкоцитів називають лімфоцитами. Їх дія може бути спрямоване проти одного певного захворювання. Антитіла можуть тривалий час зберігатися в організмі, і тому організм стає несприйнятливим до повторних захворювань.
Плодовые тела по форме сходны сошляпконожечными, но шляпка и ножка представляют собой единое целое, без выраженной границы; цвет — от светло-жёлтого до оранжево-жёлтого.
Шляпка диаметром 2—12 см, часто с волнистым краем или неправильной формы, вогнуто-распростёртая, выпуклая потом вдавленная, плоская, с завёрнутыми краями и вдавленная в центре, у зрелых грибов до воронковидной. Поверхность шляпки гладкая, матовая. Кожица трудно отделяется от мякоти шляпки.
Мякоть плотно-мясистая, в ножке волокнистая, жёлтая по краям и беловатая в середине плодового тела, с кисловатым вкусом и слабым запахом сушёных фруктов или кореньев. При надавливании слегка краснеет.
Ножка сросшаяся со шляпкой и одного с ней цвета или более светлая, сплошная, плотная, гладкая, книзу сужается, толщиной от 1 до 3 см и длиной от 4 до 7 см.
Гименофор складчатый (псевдопластинчатый), состоит из волнистых, часто сильно разветвлённых складок, сильно нисходящих по ножке. Гименофор может быть также жилковатым, грубоячеистым; жилки толстые, редкие (менее 10 шт./см), невысокие, походят на складки, вильчатые или нет, вильчато-разветвленные, далеко нисбегающие на ножку (относится к афилофоральным грибам).
Отличительной особенностью лисички обыкновенной является практически полное отсутствие в мякоти червоточин и личинок насекомых. В спорах и мякоти лисички обыкновенной имеетсяхиноманноза, губительно действующая начленистоногих и гельминтов всех видов. Хиноманноза обволакивает капсулы яицпаразитов, растворяет их и уничтожает содержимое.
Імунітет - це захисна реакція організму, спрямована проти сторонніх, не властивих даному організму агентів. До сторонніх тіл відносяться бактерії, віруси, клітини, такни. Явище імунітету відоме з кінця ХVIII століття. Воно було відкрито англійським лікарем Дженнером під час та лікування людей, що хворіли натуральною віспою.
ВИДИ
Природний імунітет - несприйнятливість до інфекційних захворювання, зумовлена біологічними властивостями та особливостями організму, яка передається від матері до дитини (природжений) або виникає після перенесеної хвороби (набутий).
Штучний імунітет досягається введенням в організм вакцин і сироваток. Він може бути активним (щеплення та вакцинація), коли вводять убитих або значно ослаблених збудників хвороби, і пасивним, коли імунітет досягається шляхом введення лікувальної сироватки, що містить готові антитіла.
За своєю природою імунітет може бути клітинним(фагоцитарним) і гуморальним (антитіла). Наближаючись до бактерій, лейкоцити обволікають їх і поглинають. Всередині лейкоцитів бактерії перетравлюються і знешкоджуються. Здатність лейкоцитів захоплювати і перетравлювати мікроорганізми і чужорідні частинки вчений назвав фагоцитозом, а лейкоцити - фагоцитами, тобто пожирачами. Пізніше було встановлено, що захисні властивості крові зумовлені не лише фагоцитарною активністю лейкоцитів, а й здатністю деяких видів лейкоцитів створювати антитіла у відповідь на проникнення в організм чужорідних агентів (антигенів). Антитіла виробляються в організмі специфічно на певний антиген. Антитіла виробляються за участю особливих лейкоцитів, які знаходяться не тільки в крові, але і в лімфі. Саме тому цей вид лейкоцитів називають лімфоцитами. Їх дія може бути спрямоване проти одного певного захворювання. Антитіла можуть тривалий час зберігатися в організмі, і тому організм стає несприйнятливим до повторних захворювань.