Значення ґрунту в житті людини та в природі Грунт є незамінним елементом земної поверхні. Завдяки ньому забезпечується існування тварин і рослинних організмів, мікроорганізмів. Цікаво, що не тільки грунт забезпечує життєдіяльність живих істот, а й сам він є результатом їх життєдіяльності. Грунт – це одна з планетарних оболонок, яка називається ще педосфера. У ній є специфічна суміш води, ґрунтових елементів, органічних компонентів і повітря, що забезпечує процеси розкладання, переробки і трансформації хімічних сполук. А це обумовлює таке важливе значення грунту для життя людини та природи. Значення ґрунту в природі Так як в ньому сконцентрувалися енергетичні запаси, то значення грунту для рослин в тому, що він забезпечує процеси їх життєдіяльності і здійснення ними фотосинтезу. Результатом цього є утворення корисних копалин. Грунт сприяє взаємодії між великим і малим круговоротами речовин, геологічним та біологічним.
Яке значення ґрунту в житті людини? Своїм існуванням він забезпечує життєдіяльність людини і всім іншим живим організмам. Життя людини нерозривно пов’язане з грунтом, варто тільки згадати, що першими технологіями людської цивілізації були тваринництво і землеробство – найбільш ефективн використання ресурсів землі. Грунт створює сприятливі умови для життя рослин, які поступово перетворюються в органічні залишки. Завдяки ньому людство може користуватися нафтою, вугіллям, торфом, газом. Тобто грунт створює величезні резервуари енергії. До його складу входять необхідні мінеральні елементи для функціонування організму людини. В ході кругообігу геологічних і органічних компонентів, вони вивільняються в атмосферу і гідросферу, стаючи джерелом органічного синтезу. Господарське значення грунтів в тому, що вони є засобом для виробництва тваринницької та сільськогосподарської продукції. Від нього залежить наше майбутнє. Також грунти необхідні для створення доріг і жител. Крім того, грунт знешкоджує небезпечні радіоактивні речовини, хімічні сполуки, вірусні та бактеріальні збудники, які шкідливі для людства і тварин.
Вначале изменения происходят быстро. Затем, по мере появления растений, растущих более медленно, скорость сукцессии снижается. Всходы березы образуют густую поросль, которая затеняет почву, и даже если вместе с березой прорастают семена ели, ее всходы, оказавшись в весьма неблагоприятных условиях, сильно отстают от березовых. Светолюбивая береза является серьезным конкурентом для ели. К тому же специфические биологические особенности березы дают ей преимущества в росте. Березу называют "пионером леса", так как она почти всегда первой поселяется на нарушенных землях и обладает широким диапазоном при Березы в возрасте 2-3 лет могут достигать высоты 100-120 см, тогда как ель в том же возрасте едва дотягивают до 10 см. Постепенно, к 8-10 годам березы формируют устойчивое березовое насаждение высотой до 10-12 м. Под развивающимся пологом березы начинает подрастать и ель, образуя разной степени густоты подрост. Перемены происходят и в нижнем, травяно-кустарничковом ярусе. Постепено, по мере смыкания крон березы, светолюбивые виды, характерные для начальных стадий сукцессии, начинают исчезать и уступают место теневыносливым.
Изменения касаются и животного компонента рассматриваемого биоценоза. На первых стадиях поселяются майские хрущи, березовые пяденицы, затем появляются многочисленные птицы: зяблики, славки, пеночки. Поселяются мелкие млекопитающие: землеройки, кроты, ежи. Изменение условий освещения начинает благоприятно сказываться на молодых елях, которые ускоряют свой рост. Если на ранних этапах сукцессии прирост елей составляет 1-3 см в год, то по лет он достигает уже 40-60 см. Где-то к 50 годам ель догоняет березу в росте, и образуется смешанный елово-березовый древостой. Из животных появляются зайцы, лесные полевки и мыши, белки. Заметны сукцессионные процессы и среди птичьего населения. Появляются иволги, питающиеся гусеницами.
Смешанный елово-березовый лес постепенно сменяется лесом еловым. Ель перегоняет в росте березу, создает значительную тень, в результате и светолюбивая береза постепенно выпадает из древостоя. Таким образом происходит сукцессия, при которой вначале березовый, затем смешанный елово-березовый лес сменяется чистым ельником. Естественный процесс смены березняка ельником длится более 100 лет. Именно поэтому иногда процесс сукцессии называют вековой сменой.