Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу та вищу. Нижча нервова діяльність – сукупність безумовно-рефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спин- ному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовно-рефлекторна ниж- ча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД? Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкір- ка. Кора півкуль – це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Під- кірка, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться цен- три найважливіших безумовних рефлексів, що є основою цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою. Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність, є збудження та гальмування. Збудження починається як реакція нейронів – підвищення їхньої активності. Виникає збудженняв нервових центрах, а потім по- ширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування також є активним процесом, який пригнічує збуд- ження або запобігає йому. Збуд- ження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їх- ніх відростків, активність вну- трішніх процесів є різними. Типи ВНД визначають типи темпераменту в людини. Темперамент – сукупність індивідуальних особливостей, що виявляються у силі, швидкості та зрівноваженості нервових процесів. Уявлення про тем- перамент виникло давно: давньогрецький лікар Гіппократ є творцем вчення про темперамент, а римський лікар Гален розробив першу кла- сифікацію типів темпераменту. Назви типів темпераменту походять від назв рідин: холеричний (від грец. холе – жовч), сангвінічний (від лат. sanguis – кров), флегматичний (від грец. флегма – слиз), мелан- холічний (від грец. мелан – чорна і жовч). Важливу роль у розвитку теорії темпераменту мали дослідження І.Павлова, який показав взає- мозв’язок темпераменту людини з її типом ВНД.
Рыбы очень хорошо при к водной среде: у них обтекаемая форма тела. Причём голова плавно переходит в туловище с хвостовым стеблем. Поверхность тела рыбы покрыта слизью, которая не только служит хорошей смазкой, облегчающей движение в воде, но и предохраняет от влияния химических веществ, механических воздействий, попадания бактерий и заживлению ран. Кроме того, тело почти всех рыб покрыто костной чешуёй. У большинства нехищных она достаточно крупна и имеет округлую форму. У хищников она мелкая и довольно крепко сидит в теле. Для рыбы характерна маскирующая окраска. Спинка, как правило, имеет тёмный оттенок, а бока - серебристо-белые. Такая окраска делает рыб почти незаметными на фоне дна или поверхности воды. Цветовая гамма в окраске спинки во многом зависит от цвета дна или участка водоёма в месте обитания. У некоторых видов (окуни,щуки,судака,берша), предпочитающих держаться в зарослях водных растений, на туловище есть тёмные и светлые пятна или поперечные полосы, делающие их менее заметными. Влияет на форму тела и характер питания рыб. Хищники чаще всего имеют более прогонистую форму тела и большую пасть с многочисленными острыми зубами. А вот у мирных рыб рот обычно небольшой. Лещ, к примеру, вытягивает его в трубочку, что позволяет ему брать пищи со дна. У чехони, питающейся насекомыми у поверхности воды, соответственным образом устроен и рот. Нехищные рыбы тоже имеют зубы, но они у них расположены в глотке, поскольку лишь дробить пищу. Плавают рыбы с плавников и волнообразных движений тела. Грудные и брюшные плавники отвечают за перемещение по вертикали. В поступательном движении участвуют хвостовой плавник и тело, а спинной и анальный, служащие килем, стабилизируют движение. Рыбы могут держаться и у дна, и у поверхности воды. В этом им плавательный пузырь, изменение объёма которого и обуславливает всплытие или погружение.
оболочки: наружная, средняя и внутренняя
Объяснение: