У мохообразных, как и у всех остальных высших растений имеются дифференцированные органы и ткани. В отличие от водорослей мохообразные имеют стебли и листья, а органы размножения - многоклеточные. Корней нет, но есть ризоиды. Ризоиды - выросты поверхностных клеток тела, при которых они прикрепляются к субстрату и всасывают воду и растворенные минеральные вещества. Оплодотворение мохообразных связано с водой и в ее отсутствие - не может осуществляться. Размножаются мхи как половым, так и бесполым путем с чередованием поколений: полового (гаметофит) и бесполого (спорофит); На рисунке показано строение мха, где у него находится стебель и листья
Продуце́нти — організми, які продукують органічні речовини із неорганічних сполук. Організми, які здатні до фото- або хемосинтезу.
Вони є автотрофами, тобто організмами, які здатні синтезувати з неорганічної речовини необхідні їм для життя органічні речовини. Це вищі рослини (крім паразитних та сапрофітних), водорості, деякі бактерії (залізобактерії, сіркобактерії) та ін.
До них належать
автотрофи (вищі рослини, водорості, деякі бактерії), які синтезують із неорганічних речовин органічні в процесі фотосинтезу;
хемотрофні організми (мікроорганізми), які синтезують органічну речовину з неорганічної за рахунок енергії окиснення аміаку, сірководню і інших речовин.
Ефективність роботи продуцентів — одна з важливих функціональних характеристик природних ландшафтів. Вона залежить від двох груп причин: одна з них пов'язана з внутрішніми особливостями продуцентів і можливостями їх фотосинтетичного апарату, які визначають теоретично можливу швидкість створення первинної продукції. Інша група причин пов'язана із зовнішніми екологічними факторами, виступаючими як обмежувачі фотосинтетичної активності рослин. Для кількісної оцінки ефективності функціонування фітоценозів використовується спеціальний показник — ККД використання радіації, розрахунок якого базується на зіставленні продуктивності рослинного покриву з кількістю поглиненої фотосинтетично активної радіації (ФАР). За даними В. Лархера, найбільший ККД відзначається для ландшафтів екваторіальних лісів (4,5%). Ефективність роботи продуцентів у різних зонах знижується при лімітуючій дії гідротермічних факторів. Найнижчий ККД гається в пустельних і напівпустельних ландшафтах тропіків (0,05%), де в поясі високого тиску рідкісний дефіцит вологи поєднується з максимальними величинами сонячної інсоляції.
Объяснение: