Московская область является самым урбанизированным районом нашей страны, но вместе с тем, несмотря на высокую заселенность, сохраняет значительные территории дикой природы практически нетронутой рукой человека и отличается разнообразием животного мира.
Фауна Подмосковья носит переходный характер, так на северо-западе области встречаются типичные таёжные звери, такие как летяга и бурый медведь, а на юге - типичные обитатели степей, такие как серый хомячок и тушканчик.
В настоящее время фауна Московской области насчитывает 75 видов млекопитающих, 301 вид птиц, 11 видов земноводных, 6 видов пресмыкающихся и 50 видов рыб.
На территории области обитают 75 видов млекопитающих из 6 отрядов и 21 семейства, из них 27 видов из отряда Грызуны, 16 видов из отряда Хищные, 13 видов из отряда Рукокрылые, 11 видов из отряда Насекомоядные, 6 видов из отряда Парнокопытные и 2 вида из отряда Зайцеобразные.
Объяснение:
Вода и минеральные вещества поднимаются от корня к листьям по сосудам древесины (ксилема). Через стебель сосуды проходят в листья, где разветвляются( жилки). По сосудам и трахеидам ксилемы вода и растворённые минеральные вещества передвигаться только вверх. В листьях она замещает испарившуюся воду. Сосуды (трахеи) - длинные трубочки, образованные из вертикального ряда мертвых клеток вследствие разрушения поперечных перепонок между ними.
Трахеиды узкие мертвые клетки заостренными концами и одревесневшими пористыми оболочками.
Основні фактори середовища передусім (принаймні для наземних угруповань) характеризуються зональністю в розподілі температур та опадів по земній кулі. Як відомо, результатом цього є природні зони, що змінюють одна одну в міру віддалення від екватора.
Важлива також довготна провінціальність яка, зумовлює ступінь континентальності клімату. Велике ускладнення в ідеальну картину вносять, звичайно, гірські кряжі, співвідношення площ суші і морів тощо. В горах також виражена зональність, яку звичайно називають висотною поясністю.
У південних горах у найзагальнішому вигляді іноді можна виявити аналогію висотних поясів з широтними зонами, хоч ці аналогії все таки досить обмежені принципово різною сезонністю таких факторів, як режим освітленості, температур, а іноді й вологості.
На загальному тлі зональних змін факторів середовища проявляються також так звані екстразональні та інтразональні впливи, зумовлені наявністю гірських підвищень, міжгірних улоговин, заболочених низин, різною експозицією схилів тощо.
Таким чином зональними називають біоценози, характерні для даної зони, тобто, які займають плакори.
Объяснение:
Біоценоз – сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянку суші або водоймища (біотоп). Всі вони пов’язані як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Біоценоз – це динамічна, здатна до саморегуляції система, компоненти якої (продуценти, редуценти і консументи) взаємозалежать один від одного. В біоценозі виділяють: зооценоз (сукупність тварин), фітоценоз (сукупність рослин), мікоценоз (сукупність грибів), мікроценоз (сукупність мікробів).