Еволюція людини почалася тоді, коли на Землі зародилося життя. За сучасними даними, вік Всесвіту – 13,5 млрд. років. 4,5 млрд. років існує Земля. І життя на ній з’явилося дуже швидко – через мільярд років. Упродовж майже 2 млрд. років життя мало вигляд одноклітинних бактерій. Дещо більше, ніж 1 млрд. років тому з’явилися евкаріотичні організми. 200 млн. років тому виникли перші ссавці – трохи пізніше від перших динозаврів. Вважають, що історія людини Homo sapiens як окремого виду триває близько 200 тисяч років.
У школі нам розповідали про еволюцію людини як про успіх, прогресивний рух від напівзігнутих істот, мавп аж до царя природи – Homo sapiens. Я би хотів заперечити постулат лінійного розвитку. Бо не було такого прямолінійного руху. Більшість сучасних вчених сходяться на думці, що природа не прагнула створити людину. Чому людина взагалі виникла? Це одне з запитань, на які відповіді немає.
Чи походить людина від мавпи? Геноми сучасних мавп – шимпанзе, бонобо, горили, орангутана – відомі повністю, як і геном людини. Його прочитали 2003 року. Різниця між геномом шимпанзе та людини – 1,2%. Незначна. Ми з ними мали спільних предків, які жили приблизно 5-6 млн. років тому. Як вони виглядали, ми не знаємо. Однак завдяки так званому відкаліброваному генетичному годинникові бачимо, що гілка спорідненості істот, яка веде до орангутанів, відділилася 12–16 млн. років тому; та, що веде до горили – 6–8 млн. років тому. Найближчі наші родичі – шимпанзе. Але людина не походить від них. Вони, як і ми, 6 млн. років розвивалися по-своєму.
Ми разом із людиноподібними мавпами належимо до гомінідів, разом з нашими безпосередніми предками, що відділились від предків сучасних мавп – до підродини гомінінів. Перші їх представники з’явилися 7 млн. років тому в міоцені. Приблизно 2 млн. років тому існувало декілька ліній чи груп споріднених видів. Вони жили водночас у різних екологічних нішах на території Африки.
Від людиноподібних мавп нас відрізняє прямоходіння та більший об’єму мозку. Прямоходіння з’явилося щонайменше 4,5 млн. років тому. Ардіпітеки жили в лісах і стали на ноги до того, ніж, як вважалось раніше, почали пристосувалися до савани. Але об’єм їхнього мозку мало відрізнявся від того, що є в людиноподібних мавп. Вважають, що з появою роду Homo, 2 млн. років тому, об’єм мозку збільшується. Тоді змінюється вид діяльності: починають використовувати знаряддя праці та «одомашнюють» вогонь.
Дневные хищники к этому отряду относятся около 270 видов. это птицы средней и крупной величины. у одного из самых крупных видов – американского кондора крыло длинной около 115 см, размах крыльев до 275 см. самые мелкие хищные птицы – так называемые карликовые сокола – имеют крыло длинной 9-10 см. для хищников характерен крепкий крючкообразо загнутый на конце клюв, основание которого одето голой ярко окрашенной кожей – восковицей, в которую открывается наружные отверстия ноздрей. ноги у хищных птиц умеренной длины, с загнутыми и обычно острыми когтями (только у секретарей ноги длинные) . когти и клюв служат для умерщвления, а последний и для расчленения добычи. пальцы относительно длинные, на подошвенной стороне имеются подушечки, служащие для удержания пищи. телосложение плотное, оперение жесткое и плотно прилегающее к телу. окраска обычно не яркая, преимущественно серого, бурого, рыжего или черного цвета, часто с примесью белого. у некоторых видов, кормящихся падалью, голова и часть шеи голые, неоперенные. у большинства видов самки и самцы окрашены сходно, но молодые птицы по первому году, иногда и позже, отличаются от взрослых по окраске. обычно самцы мельче самок, но у грифов старого света оба пола одинаковых размеров, а у американских кондоров самцы крупнее самок. хищные птицы ведут дневной образ жизни лишь немногие из них сумеречные. распространены хищники по всему свету: их нет только в антарктике и на некоторых океанских островах. в северных и умеренных широтах часть видов перелетна, часть оседла и кочет вне времени размножения. ночные хищники\ совообразные - отряд хищных птиц, включающий более 220 крупных и средней величины видов, в основном ночных птиц, распространённых во всех странах света. в отряде два семейства: совиные, или настоящие совы и сипуховые. птицы этого отряда, а представлен он почти 150 , живут едва ли не во всех природных зонах. узнать сову легко по некоторым общим признакам, свойственным большинству из них. считается, что первая похожая на сову птица жила уже в позднем мезозое (248-65 млн. лет тому назад) . во времена наступившего за ним эоцена, а он закончился 40 млн. лет тому назад, в европе, как полагают, жило несколько видов сов. но птицы со знакомыми нам чертами появились в период от 10 до 25 млн. лет тому назад. анатомические особенности по своим анатомическим признакам и по оперению совы резко отличаются от дневных хищных, и поэтому некоторыми орнитологами выделяются в самостоятельный отряд. к особенностям скелета сов относятся: существование отростков основной кости, своеобразное тройное сочленение нижней челюсти с черепом, короткие фаланги третьего пальца, подвижность наружного пальца, который может загибаться назад, наконец, существование у большинства видов (исключение представляют сипухи) , выемки на заднем краю грудной кости. первейшими из признаков, которые сразу отмечаешь в сове, являются ее крупная голова и морда с большими круглыми, смотрящими вперед глазами, которую окружает лицевой диск.
Еволюція людини почалася тоді, коли на Землі зародилося життя. За сучасними даними, вік Всесвіту – 13,5 млрд. років. 4,5 млрд. років існує Земля. І життя на ній з’явилося дуже швидко – через мільярд років. Упродовж майже 2 млрд. років життя мало вигляд одноклітинних бактерій. Дещо більше, ніж 1 млрд. років тому з’явилися евкаріотичні організми. 200 млн. років тому виникли перші ссавці – трохи пізніше від перших динозаврів. Вважають, що історія людини Homo sapiens як окремого виду триває близько 200 тисяч років.
У школі нам розповідали про еволюцію людини як про успіх, прогресивний рух від напівзігнутих істот, мавп аж до царя природи – Homo sapiens. Я би хотів заперечити постулат лінійного розвитку. Бо не було такого прямолінійного руху. Більшість сучасних вчених сходяться на думці, що природа не прагнула створити людину. Чому людина взагалі виникла? Це одне з запитань, на які відповіді немає.
Чи походить людина від мавпи? Геноми сучасних мавп – шимпанзе, бонобо, горили, орангутана – відомі повністю, як і геном людини. Його прочитали 2003 року. Різниця між геномом шимпанзе та людини – 1,2%. Незначна. Ми з ними мали спільних предків, які жили приблизно 5-6 млн. років тому. Як вони виглядали, ми не знаємо. Однак завдяки так званому відкаліброваному генетичному годинникові бачимо, що гілка спорідненості істот, яка веде до орангутанів, відділилася 12–16 млн. років тому; та, що веде до горили – 6–8 млн. років тому. Найближчі наші родичі – шимпанзе. Але людина не походить від них. Вони, як і ми, 6 млн. років розвивалися по-своєму.
Ми разом із людиноподібними мавпами належимо до гомінідів, разом з нашими безпосередніми предками, що відділились від предків сучасних мавп – до підродини гомінінів. Перші їх представники з’явилися 7 млн. років тому в міоцені. Приблизно 2 млн. років тому існувало декілька ліній чи груп споріднених видів. Вони жили водночас у різних екологічних нішах на території Африки.
Від людиноподібних мавп нас відрізняє прямоходіння та більший об’єму мозку. Прямоходіння з’явилося щонайменше 4,5 млн. років тому. Ардіпітеки жили в лісах і стали на ноги до того, ніж, як вважалось раніше, почали пристосувалися до савани. Але об’єм їхнього мозку мало відрізнявся від того, що є в людиноподібних мавп. Вважають, що з появою роду Homo, 2 млн. років тому, об’єм мозку збільшується. Тоді змінюється вид діяльності: починають використовувати знаряддя праці та «одомашнюють» вогонь.
Объяснение: