Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може.
Реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини, називається середовищем. На формування особистості впливають різноманітні зовнішні умови, в тому числі географічні й соціальні, шкільні й сімейні. Коли педагоги говорять про вплив середовища, то мають на увазі, перш за все, середовище соціальне й домашнє. Перше відносять до дальнього оточення, а друге – до найближчого. Поняття соціальне середовище має такі загальні характеристики, як суспільний лад, система виробничих відносин, матеріальні умови життя. Найближче середовище - сім'я, родичі, друзі.
Великий вплив на розвиток людини, особливо в дитинстві, виявляє домашнє середовище. В сім'ї проходять перші, вирішальні для становлення, розвитку і формування роки життя людини. Сім'я визначає коло інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій. Сім'я ж, забезпечує й умови для розвитку природних задатків. Моральні і соціальні якості особистості також закладаються в сім'ї.
Взаємодія людини з суспільством має назву "соціалізація". Поняття про соціалізацію як процес повної інтеграції особистості в соціальну систему, в ході якого здійснюється її пристосування, сформувалося в американській соціології (Т. Парсонс, Р. Мертон). В традиціях цієї школи соціалізація розкривається за до поняття "адаптація".
Поняття адаптація, будучи провідним поняттям біології, означає пристосування живого організму до умов середовища. Воно було екстрапольовано в суспільствознавство і стало означати процес пристосування людини до умов соціального середовища. Так виникли поняття соціальної і психічної адаптації, результатом якої є адаптованість особистості до різноманітних соціальних ситуацій, мікро- і макрогруп.
Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може.
Реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини, називається середовищем. На формування особистості впливають різноманітні зовнішні умови, в тому числі географічні й соціальні, шкільні й сімейні. Коли педагоги говорять про вплив середовища, то мають на увазі, перш за все, середовище соціальне й домашнє. Перше відносять до дальнього оточення, а друге – до найближчого. Поняття соціальне середовище має такі загальні характеристики, як суспільний лад, система виробничих відносин, матеріальні умови життя. Найближче середовище - сім'я, родичі, друзі.
Великий вплив на розвиток людини, особливо в дитинстві, виявляє домашнє середовище. В сім'ї проходять перші, вирішальні для становлення, розвитку і формування роки життя людини. Сім'я визначає коло інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій. Сім'я ж, забезпечує й умови для розвитку природних задатків. Моральні і соціальні якості особистості також закладаються в сім'ї.
Взаємодія людини з суспільством має назву "соціалізація". Поняття про соціалізацію як процес повної інтеграції особистості в соціальну систему, в ході якого здійснюється її пристосування, сформувалося в американській соціології (Т. Парсонс, Р. Мертон). В традиціях цієї школи соціалізація розкривається за до поняття "адаптація".
Поняття адаптація, будучи провідним поняттям біології, означає пристосування живого організму до умов середовища. Воно було екстрапольовано в суспільствознавство і стало означати процес пристосування людини до умов соціального середовища. Так виникли поняття соціальної і психічної адаптації, результатом якої є адаптованість особистості до різноманітних соціальних ситуацій, мікро- і макрогруп.
Мох сфагнум і його біологічний родич зозулин льон мають багато спільних ознак. Обидва вони є порівняно великими і, як інші подібні рослини, вважають за краще переувлажненную середу. Кожне з двох рослин характеризується відсутністю справжніх коренів і може розмножуватися спорами. Але існують і особливості, складові різницю між цими представниками Моховидних. З’ясуємо, чим відрізняється сфагнум від зозулиного льону.
Різниця між сфагнумом і зозулиним льоном
Обговорювані різновиди моху в природі ростуть в різних місцях. Однак сфагнум зустрічається переважно на болоті, утворюючи там торф, а зозулин льон – в лісі або горах. Рослини можна розпізнати по забарвленню. Сфагнум часто розстеляється світлим килимом. Недарма багатьом він відомий як “білий мох”. Але видів цієї рослини багато, і серед них є бурий, рудуватий, червоний сфагнум. Що стосується зозулиного льону, його колір – зелений.
Важлива відмінність сфагнума від зозулиного льону полягає в будові. Стебло сфагнума має розгалужених вид. В листочках рослини відсутнє центральне ребро. Цей мох ніжний, м’який на дотик. Кукушкін льон нагадує маленьку ялинку. На його прямому стеблі розташовані вузькі листочки, уздовж яких проходить центральне ребро.
Повноцінних коренів немає ні у того ні в іншого моху. Але зозулин льон відноситься до біологічних представникам, які мають освіти в вигляді ризоидов. Ці ниткоподібні відростки допомагають моху утримуватися на субстраті і харчуватися. Необхідні речовини переміщаються по рослині завдяки найпростішої провідній системі. Сфагнум ж не має ні такої системи, ні будь-якого подібності коренів.